Effect of a Combined High-Fatty Diet and Thiolactone Hyperhomocysteinemia on Mass, Growth and on Biochemical Markers of the Liver in Rats

Abstract

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова Резюме. Досліджено вплив поєднання високожиро-вої дієти (ВЖД) та тіолактонової гіпергомоцистеїнемії на масо-ростові параметри та біохімічні маркери стану печінки у щурів. Показано, що при застосуванні ВЖД (54% ккал за рахунок жирів) у поєднанні з введенням тіолактону гомоцистеїну (100 мг/кг в/шл) упродовж 60 діб у щурів реєструється більш значне підвищення сиро-ваткового рівня гомоцистеїну (на 55,0 %), збільшення індесу маси тіла (ІМТ) (на 8,9 %), сумарної маси жиру (на 39,8 %) та індексу ожиріння (на 18,5 %), більш суттє-во порушується функціональний стан печінки та акселе-руються процеси печінкового стеатогенезу та фіброгене-зу, ніж в умовах окремого застосування ВЖД.Ключові слова: гомоцистеїн, високожирова дієта, стеатоз, фіброз, неалкогольна жирова хвороба печінки.Вступ. Останніми роками спостерігається неухильне зростання поширеності неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), що здебіль-шого пояснюється високою розповсюдженістю таких коморбідних станів, як ожиріння, цукровий діабет та метаболічний синдром [1,23]. За різни-ми даними, частота НАЖХП у хворих на цукро-вий діабет 2-го типу може коливатися від 28 до 70 %, в осіб з ожирінням -від 60 до 95 %, в осіб із гіперліпідемією -від 27 до 92 % [13,14,20,23]. Ще одним метаболічним розладом, з яким досить часто поєднується НАЖХП, є гіпергомо-цистеїнемія (ГГЦ) [2,11,16]. В окремих експери-ментальних дослідженнях засвідчено, що ГГЦ може виступати самостійним чинником, який порушує морфофункціональний стан печінки. Так, тривале введення тіолактону гомоцистеїну ініціювало печінковий фіброгенез у здорових щурів та прискорювало у тварин формування CCl 4 -індукованого фіброзу та цирозу печінки [5]. У щурів із дефектом цистатіон-β-синтази (ензиму утилізації гомоцистеїну) розвиток ГГЦ супрово-джувався дизрегуляцією генів, які контролюють обмін ліпідів, процеси печінкового стеато-та фіб-рогенезу [24]. Не виключено, що ГГЦ може моди-фікувати ефект інших чинників печінкового стеа-тогенезу (наприклад, аліментарного надлишку ліпідів), впливаючи на перебіг ожиріння чи мета-болічного синдрому. Однак, патогенетичне зна-чення ГГЦ при НАЖХП за відсутності коморбід-них патологій поки залишається дискутабельним.Мета дослідження. Встановити вплив поєд-нання високожирової дієти та тіолактонової гіпе-ргомоцистеїнемії на масо-ростові параметри та біохімічні маркери стану печінки у щурів.Матеріал і методи. Досліди проведені на 56 білих лабораторних щурах-самцях із початковою масою 210-280 г. Під час експериментів тварини перебували в стандартних умовах віварію, з 12-годинним світловим режимом день/ніч, при тем-пературі 22±2 о С та відносній вологості повітря 50±5 %, воду і корм отримували ad libitum згідно з нормативами. Всі досліди виконані відповідно до загальних етичних принципів експериментів на тваринах, ухвалених Першим національним конгресом України з біоетики (Київ, 2001), поло-женням Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, яких використовують в експе-риментальних та інших наукових цілях (Страсбу...