“…Розглядаючи основні дефініції, які відзначені вище, потрібно зазначити, що дистанційний формат навчання у закладі вищої освіти (ЗВО), на відміну від традиційного аудиторного його формату, становить достатньо велику сукупність інформаційних технологій викладання, котрі зумовлюють здобуття освіти без фізичної присутності викладача і здобувача освіти в одному приміщенні, головними ознаками якого прийнято вважати використання синхронного режиму (студенти працюють разом із викладачами наживо, використовуючи засоби та певні технічні рішення зв'язку в реальному часі), чітко окреслену інтерактивну взаємодію у процесі навчання (такий підхід передбачає виокремлення часу для самостійного засвоєння матеріалу як нав'язаному, так і у вільному ритмі), широке використання найсучасніших інформаційних засобів (спеціальні інтерактивні навчальні платформи), залучення до навчального процесу фізично віддалених фахівців (таке становище дозволяє як найкраще використовувати принцип наочності) тощо [3,7,8,9,18,20].…”