Автор статті висвітлює та аналізує проблему формування професійної компе- тентності працівників, педагогів позашкільних закладів в умовах вищої школи. Визначена мета статті. Акцентована увага на тому, що у змісті формальної вищої освіти все більше уваги надається формуванню та розвитку компетент- ностей майбутніх спеціалістів гуманістичного спрямування, наголошено на необхідності вміти безперервно вчитися впродовж життя. На основі сучасної психолого-педагогічної літератури розкрито поняття «нав- чально-виховний процес закладу позашкільної освіти». Автор підкреслює, що в парадигмі навчання впродовж життя формальна вища освіта розглядається як відправна, де з часом змінюються пріоритети у вимогах до компетентностей працівників. Автором схарактеризовано розуміння сутності компетентнісного підходу в освіті ключових дефініцій «компетенція» і «компетентність», «профе- сійна компетентність» в соціально-педагогічній науці й практиці. У статті визначено зміст сучасної підготовки за обраною спеціальністю пред- ставлено у нормативній моделі компетентності. Виділено та розглянуто структурні складові професійної компетентності майбутнього вчителя поза- шкільного закладу, зокрема знання, уміння та навички, що придбані під час навчання та практичної діяльності. Актуалізовано питання зростання професійної компетентності спеціалістів, яка базується на загальній (універсальній) компетентності, що також важлива для успішної подальшої професійної діяльності здобувача вищої освіти в різних сферах обраної професії та для його особистісного розвитку (зростання). Процес формування професійної компетентності майбутнього вчителя поза- шкільної освіти у вищій школі вимагає комплексного підходу до вирішення цієї проблеми, оскільки компетентність є ключовим аспектом підготовки висококва- ліфікованих педагогів у вищих навчальних закладах.