Comparison of Callus Formation and Plantlet Regeneration Capacity from Immature Embryo Culture of Wheat (Triticum AestivumL.) Genotypes

Abstract

Seventeen winter wheat (Triticum aestivum L.) genotypes were evaluated on the capacity of callus formation and plantlet regeneration from immature embryo cultures. The genotypes tested were: Katia,

Bazı Şeker Pancarı (Beta vulgaris ssp. vulgaris) Genotiplerinin Embriyo Kültürü Kullanılarak in vitro Koşullarda Çoğaltım Olanakları

“…Nohut bitkisinde yabani türleriyle yapılan hibrit çalışmasında 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ve 12 günlük döllenmiş embriyolar alınarak embriyo kültürü çalışılmıştır ve en yüksek (%43) rejenerasyonun 12 günlük embriyoda olduğu belirtilmiştir (Clarke ve ark., 2006). 12-16 günlük buğday embriyolarıyla yapılan embriyo kültürü çalışmasında embriyo kültürü ile kallus oluşumunda kullanılan 17 genotip arasında önemli derecede fark olduğu ve sürgün rejenerasyonunun genotipe bağlı olduğu bildirilmiştir (Dağüstü, 2008). Muz bitkisinde %70, %80, %90, %95 ve % 100 olgunlaşma periyotlarında yapılan çalışmada en iyi kallus oluşumunun %70 olgun embriyoda olduğu, en iyi rejenerasyonun ise %95 ve %100 olgunlaşmış embriyodan olduğu tespit edilmiştir (Uma ve ark., 2011).…”

The regeneration potential of promising winter common wheat lines in shoot apical meristem culture

“…Із наукових літературних джерел [4,7,9] відомо, що морфогенез in vitro характеризується багатьма аспектами, зокрема такими, як фітогормональне сприйняття, дедиференціація диференційованих клітин для надбання компетентності до органогенезу, повернення спочиваючих клітин до клітинного циклу й організація поділу клітин для формування примордіїв певних органів і меристем. Тотипотентність культивованих клітин, тобто здатність перейти до виконання програми розвитку, визначається, насамперед, генотиповими особливостями, тому дослідження були розпочаті з вивчення реакції ліній пшениці на умови культивування in vitro.…”

“…Традиційним типом експланта для злакових, зокрема пшениці, є незрілі зародки. Проте їх використання має певні обмеження, оскільки вони доступні досить короткий час протягом вегетаційного періоду [7]. Цей факт змусив біотехнологів шукати альтернативні типи експлантів: зрілі зародки, незрілі суцвіття, сегменти колеоптиля, мезокотиля та молодих листків [3,4,7,8].…”