Comparing intra-oral wound healing after alveoloplasty using silk sutures and n-butyl-2-cyanoacrylate

Abstract

Objectives: The need for proper wound closure is of paramount importance after any intra-oral surgery. Various wound closure techniques have been described in literature using traditional non-absorbable suture materials. These include like synthetic absorbable sutures, surgical staples and tissue adhesives. Cyanoacrylates are among the most commonly used biocompatible tissue adhesives. To evaluate and compare intraoral wound healing using 3-0 silk sutures and n-butyl-2-cyanoacrylate after alveoloplasty. Materials and Methods: A total of 20 patients requiring bilateral alveoloplasty in the same arch (upper or lower) were included in this study. Patients with any pre-existing pathology or systemic disease were excluded. After alveoloplasty was performed, the wound was closed using 3-0 braided silk sutures on one side, and using n-butyl-2-cyanoacrylate bio adhesive on the other side. Patients were evaluated based on the following parameters: time required to achieve wound closure; the incidence of immediate and postoperative hemostasis; the time to the use of the first rescue medication; the side where pain first arises; and the side where wound healing begins first. Results: Compared to 3-0 silk sutures, cyanoacrylate demonstrated better hemostatic properties, reduced operative time, reduced postoperative pain and better wound healing. Conclusion: These data suggest that cyanoacrylate glue is an adequate alternative to conventional sutures to close the surgical wound after alveoloplasty, and better than are 3-0 silk sutures.

Dynamics of morphological changes in the recovery of the oral mucosa after the application of the method of high-frequency electric welding

“…Експериментальні дослідження створення та випробовування нових шовних матеріалів in vivo вказують на потенційну небезпечність при їх знаходженні в рані, оскільки вони перешкоджають природній регенерації тканин, підтримують запальний процес і пролонгують загоєння рани [10]. Клейові композиції не завжди здатні адекватно утримувати з'єднання та виконати гемостаз і також мають недоліки у вигляді алергічних реакцій на складові композиції, неможливість використання в анатомо-топографічних ділянках, що схильні до динамічних рухів, підлягають натягу й тертю, в умовах інфікованих тканин, з наявністю запального ексудату, також висока вартість може лімітувати використання даної методики у клініці, тому їх використання не є настільки поширеним, як використання шовної методики [11,12]. Використання методики електрокоагуляції здатне виконати надійний гемостаз, однак, як указують дані літератури, це може призводити значного об'єму карбонізованих тканин, що власне й подовжує загоєння хірургічної рани та підвищує ризик виникнення запальних ускладнень [1].…”

Морфологічна Характеристика Раневого Процесу Слизової Оболонки Порожнини Рота В Залежності Від Способу З’єднання Країв Рани

“…Проблема вибору методу з'єднання країв рани завжди була актуальною темою для дискусій [1][2][3][4][5]. Незалежно від методу, основні цілі з'єднання тканин залишаються однаковими.…”

“…Незалежно від методу, основні цілі з'єднання тканин залишаються однаковими. Сюди відноситься мінімізація ризику приєднання ранової інфекції, належне зближення та співставлення країв рани для досягнення прийнятного естетичного та функціонального результату [5,6]. Тому якісне з'єднання слизової оболонки в хіру-ргії порожнини рота є фінальним етапом і запорукою успішного лікування пацієнтів, адже від обраного методу, ретельності виконання та часових витрат буде залежати успіх всього втручання [7].…”

“…Наразі, накладання швів, вважається методом вибору для наближення та з'єднання країв рани [8], однак присутній ряд недоліків при застосуванні даного методу [5,9]. Тому існує потреба в пошуку альтернативних варіантів, одним з яких є тканинні клейові композиції.…”

Histotopographic and morphometric characteristics of the oral mucosa postoperative wounds healing, depending on the method of connecting the wound edges

“…There are publications that affect the effect of suture material even on bone tissue [11]. Due to the ambiguous views of specialists and the development of the chemical industry as an alternative to the suture technique, a medical adhesive composition was created, which facilitated the work of surgeons [12,13]. However, it is not always possible to connect tissues in anatomical and topographic areas that are prone to dynamic movements [14,15].…”