Arterial hypertension and cerebrovascular diseases in general medicine practice

Abstract

Цереброваскулярні захворювання є другою причиною у структурі смертності населення у нашій країні та третьоюу світі, левову частку (96%) у структурі яких у нашій країні займають хронічні порушення мозкового кровообігу-дис циркуляторні енцефалопатії. Ризик цереброваскулярної патології суттєво збільшується у разі тривало існуючої і по гано контрольованої артеріальної гіпертензії (АГ). Основними факторами ризику розвитку гіпертензивної енце фалопатії (ГЕ), безпосередньо пов'язаними з тяжкістю та перебігом АГ, є недостатньо контрольована АГ, у тому числі так звана м'яка АГ, гіпертонічні кризи, висока варіабельність артеріального тиску (АТ) з високими нічними показниками, епізоди ортостатичної гіпотензії, надмірне зниження АТ. Ризик виникнення інсульту корелює як з величиною сис толічного, так і діастолічного артеріального тиску. Принцип лікування ГЕ полягає у наступному: терапія АГ з призначенням індивідуально підібраною антигіпертензивною терапією з досягненням цільових значень АТ; вплив на фак тори ризику серцево судинних захворювань (статини, анти агреганти, відмова від куріння тощо); покращення перфузії головного мозку і корекція метаболічних порушень у нерво вих клітинах, що функціонують в умовах ішемії і гіпоксії. Основними принципами сучасної антигіпертензивної терапії при судинній патології мозку є те, що вона базова, постійна, практично пожиттєва з використанням сучасних класів препа ратів. При неускладненій АГ приблизно однакову ефективність демонструють усі п'ять базисних класів антигіпертензивних препаратів: діуретики, бета блокатори, інгібітори АПФ, блока тори кальцієвих каналів, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (перевага-комбінована терапія, навіть на ранніх етапах!). Ре комендовано досягнення цільових рівнів АТ <140/90 мм рт.ст. (що знижує ризик цереброваскулярних катастроф на 1/3). Переконливі дані доказової медицини стосовно вторинної профілактики поки що є для інгібіторів АПФ, сартанів, діуретиків. Ураховуючи те, що ГЕ є міждисциплінарною проблемою, з якою найчастіше зустрічається сімейний лікар, а також особливості діагностики та тактики ведення таких хворих, ця патологія потребує особливої уваги. Ключові слова: фактори ризику, гіпертонічна хвороба, гіпертонічна енцефалопатія, антигіпертензивна терапія.