Стаття присвячена аналізу освітнього середовища, у якому формувався Василь Стефаник як письменник, громадсько-просвітницький, чиє 150-річчя з дня народження цьогоріч відзначають на державному рівні в Україні. Схарактеризовано періоди життєдіяльності, пов’язані зі здобуттям освіти: початкова освіта (навчання у Русові (трикласна народна школа (1878–1880)) та в Снятині (виділова, тобто вища початкова школа) (1880–1883)); гімназійна освіта (Коломийська державна гімназія (1883–1890), Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I (1891–1892)); університетські студії (медичний факультет Ягеллонського університету (1892–1900)); та самоосвіта, яка тривала впродовж усього життя.

Parfanovych and others are briefly analyzed. The activity of the Medical Commission of the Shevchenko Scientific Society in Lviv is analyzed. The contribution of Ye. Ozarkevych as the founder of the Ukrainian medical science in Galicia to the organization of the Ukrainian medical movement, the foundation of public medical care, the creator of Ukrainian medical terminology is emphasized. It is concluded that in the studied period, science was an organic component of public medical care of the Ukrainian people of Galicia. The authors consider it as a distinctive, unique phenomenon, as a social phenomenon. Science was put "at the service of the people", it was mobile and quickly responded to the challenges that life made up: the scientific research focused on pressing issues of the contemporary society (prevention and treatment of infectious diseases (tuberculosis, abdominal typhus, venereal diseases, etc.), healthcare of the mother and the child (research in the field of gynecology), the fight against cancer, prevention and treatment of childhood illness, etc.). The students who were members of the "Medychna Hromada" actively participated in the development of Ukrainian medical science. Ukrainian medical scientists took part in international medical forums, got acquainted with the achievements of European and world medicine through the subscription of medical periodicals, reading medical literature, publishing on the pages of Ukrainian medical journals the achievements of world medicine, etc. Almost all Ukrainian doctors and medical students were active participants of public life, belonged to two, or even more societies, and also headed them. It is emphasized on the unity of medical theory and medical practice. To characterize the development of the Ukrainian medical science of the studied period, the word "first" is appropriate: the first Ukrainian medical scientific institution, the first outpatient clinic ("Narodna Lichnytsia"), the first Ukrainian medical scientific journal ("Likarskyi Visnyk"), the first Ukrainian Medical Society (ULT), the first Secret Medical Courses, the first Ukrainian Higher School (UTU), the first Ukrainian Hospital named after A. Sheptytskyi, the first Ukrainian-language popular scientific medical journal ("Zdorovlie"), the first female scientist, the first female student of medicine, the first female professor (S. Okunevska-Morachevska), the first medical scientist (I. Gorbachevskyi), the first scientific articles on health resort (Ye. Ozarkevych), the first Ukrainian scientific medical terminology (Ye. Ozarkevych), the first doctor-radiologist (M. Panchyshyn), the first Minister of Health in the world (I. Gorbachevskyi), the first Ukrainian doctor-electrocardiogram (R. Osinchuk), the first Ukrainian-language textbooks on psychology and logic (S. Balei) and so on.

Українське духовенство взяло активну участь у русі за здоров’язбереження українства. Організовуючи лекційно-пропагандистську роботу з-поміж селянства, поширюючи гігієнічні знання, улаштовуючи місячники та дні тверезості, антиалкогольні свята та інші акції, священники, студенти-богослови, чернечі згромадження разом із громадськими діячами в доступній формі вели пропаганду здорового способу життя серед батьків та дітей. Антиалкогольне й протинікотинове виховання тісно поєднувалося з громадсько-патріотичним, фізичним, морально-етичним, господарсько-економічним та гігієнічним.

Стаття присвячена гігієнічній просвіті дітей та юнацтва в Галичині наприкінці ХІХ – у 30-х рр. ХХ ст. Крізь призму історичного досвіду висвітлено діяльність інституцій медичного спрямування (Українське гігієнічне товариство, Українське лікарське товариство (УЛТ), «Медична громада», «Народна лічниця»), освітніх, культурно-просвітницьких, жіночих, господарсько-економічних, дитячих і юнацьких, студентських, благодійницьких, інших громадських організацій (Українське педагогічне товариство (УПТ) «Рідна школа», «Просвіта», Союз українок, «Сільський господар», «Академічна громада», Товариство імені Петра Могили та ін.) на ниві гігієнічного просвітництва. Проаналізовано ефективні форми, продуктивні засоби масового медичного просвітництва дітей та дорослих у Галичині, що істотно вплинуло на здоров’язбереження людей. На прикладі Українського гігієнічного товариства (1929–1939) висвітлено те, як українські громадські активісти, серед яких лікарі-«суспільники» (О. Козакевич, С. Магаляс, М. Музика, Р. Осінчук, М. Панчишин, С. Парфанович та ін.), студенти-медики, за тісної співпраці з УЛТ, УПТ «Рідна школа», Союзом українок, іншими діячами поширювали санітарно-гігієнічні знання через улаштування гігієнічних курсів, тематичних лекцій, сприяли профілактиці інфекційних захворювань, зокрема туберкульозу, вели протитуберкульозні курси, здійснювали профілактичні огляди тощо. Закцентовано увагу на курсовій підготовці медичних волонтерів, дівчат-«гігієністок», наголошено на гігієнічній освіті учнів УПТ «Рідна школа», де викладали «Основи гігієни», проводили активну виховну роботу зі школярами в цьому напрямі. Проаналізовано роль українських громадських періодичних видань у поширенні гігієнічних знань дітей та юнацтва. Окреслено шляхи використання продуктивного історичного досвіду діяльності українських громадських товариств у галузі гігієнічного просвітництва дітей та юнацтва в Галичині досліджуваного періоду за сучасних умов поширення пандемії коронавірусу.