Сучасна наука управління персоналом послідовно розгортається у бік соціологізації та психологізації. Великого значення в цих умовах набуває питання психологічної сумісності колективу для якісного виконання поставлених перед ним завдань. Управління, як соціальний процес, не в усьому піддається дії інструкцій та формулярів, він не завжди прогнозований. Крім формально встановленої між членами організації посадової субординації, існує складна система неформальних зв'язків, соціальних залежностей та міжособистісних відносин між ними. Одним із базових питань, які виникають під час побудови таких систем, є питання психологічної сумісності індивідів у колективі та питання конфліктності колективу загалом. Відповідь на них можна отримати, використовуючи соціоніку як науку управління персоналом. Використання соціонічних методів дає змогу не тільки краще зрозуміти механізм взаємовідносин між двома конкретними людьми, але й цілеспрямовано формувати психоінформаційно сумісні колективи. На основі переведення інтертипних дистанцій у числову величину, створено матрицю інтертипних дистанцій. За допомогою використання цієї матриці стає можливим вирахування індивідуального та колективного коефіцієнта конфліктності. Його використання дає змогу математично обґрунтувати доцільність введення в колектив оптимального претендента, який найменше вплине на коефіцієнт конфліктності.
Філософія є особливою формою пізнання світу, що вивчає найзагальніші істотні характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Для організації життєдіяльності людської спільноти важливим є налагодження командної роботи для максимальної реалізації свого творчого потенціалу. Проблему добору людей з потрібними якостями може вирішити відносно молода наука соціоніка. Сучасний науковий дискурс актуалізує роль філософії щодо адекватного розуміння складних соціально-природних реалій, в яких існує людина. Окрім цього, філософія є своєрідним фундаментом для розвитку соціогуманітарних досліджень, цікавим аспектом яких, на нашу думку, є аналіз дії основних законів діалектики в соціоніці. Зокрема, цікаво простежити дію універсальних законів діалектики в соціоніці. Як відомо, існує три основних закони діалектики, сформульованих Гегелем. Перший з них – закон переходу кількісних змін до якісних, другий – закон єдності і боротьби протилежностей, третій – закон заперечення заперечення. Дія першого закону діалектики в соціоніці найвиразніше простежується під час аналізу представників одного соціотипу. У процесі соціалізації кожен індивідуум отримує певну суму знань і навичок. Ця сума може відрізнятися настільки, що декому дає змогу переходити на вищий рівень інтелектуального розвитку. Другий закон діалектики в соціоніці проявляється у моделі "А" людської психіки та дихотомічних ознаках Юнга. Соціонічні функції, які є складниками блоків его/супер-его та ід/супер-ід складаються із взаємозаперечувальних функцій, проте становлять єдине ціле. Дію третього закону діалектики в соціоніці можна простежити на поділі 16 базових типів на квадри. До складу кожної із квадр входить по дві діади найбільш психологічно сумісних пар – діада раціоналів і діада ірраціоналів. Коли йдеться про стосунки поза межами квадри, ці діади дуальних пар будуть орієнтованими на діаметрально протилежні квадри, цінності яких є теж діаметрально протилежними. По суті, існує заперечення заперечення. Викладені у цій роботі факти не є вичерпними, проте вони чітко демонструють взаємозв'язок між філософією то соціонікою.
УДК 793.38 Морушко О.О. кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Національний університет «Львівська політехніка» Шіт Т.Р. доцент кафедри режисури та хореографії Львівський національний університет імені Івана Франка Кундис Р.Ю. доцент кафедри режисури та хореографії Львівський національний університет імені Івана Франка ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АМАТОРСЬКОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО АРТИСТИЧНОГО РУХУ В БАЛЬНОМУ ТАНЦІ (КІНЕЦЬ ХІХ-70-І РОКИ ХХ СТ.) Анотація. Досліджено витоки розвитку аматорського та професійного конкурсного руху бального танцю у світі, від моменту проведення першого міжнародного танцювального конкурсу у 1892 році до початку 70-х років ХХ-го століття. Проаналізовано історію перших чемпіонатів світу для танцюристів бального танцю, також систему успіху найпередовішої країни в розвитку танцю Англії, та фактори які сприяли популяризації танцю в Німеччині,Польщі, Сполучених Штатах Америки, Голландії, Чехії та інших країн. Зазначено перелік кваліфікаційних класів для учасників танцювальних змагань та танцювальні організації які проводили перші офіційні чемпіонати світу та Європи. Також частково досліджено перемоги легендарної танцювальної пари з міста Каунаса Юрате і Чесловас Норвайші. Ключові слова: конкурсний рух, бальний танець, Міжнародна федерація танцюристів, професіонали, аматори.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.