У статті проаналізовано історико-педагогічний аспект феномена “духовність”, “духовне виховання”, “духовний розвиток особистості”; висвітлено вивчення проблеми духовного виховання особистості у філософів, педагогів, психологів минулого та сучасності; обґрунтовано, що духовність не зводиться до інтелектуальності, ідеальності, звернення розуму до етики, чистої моралі або аскетизму. Духовність не є й чиста релігійність, чи емоційне піднесення духу, або розумова довіра і урегульованість поведінки на цих засадах. Духовною є будь-яка діяльність, яка веде людину вперед у напрямі якоїсь форми розвитку: емоційного, інтуїтивного, соціального – і веде, вказує на життєвість його внутрішньої сили.

Diagnostika i formirovaniye poznavatelnykh sposobnostey uchashchikhsya: ucheb. Posobiye [Diagnostics and the formation of students' cognitive abilities of students: textbook]. Stavropol, 112 p. [in Russian]. 8. Romanova, M. A. (2008). Razvitiye poznavatelnykh sposobnostey v kontekste kognitivnoy psikhologii [The development of cognitive abilities in the context of cognitive psychology]. Psihology №2 (55), pp. 63-70. [in Russian]. 9. Solso, R. L. (2002). Kognitivnaya psikhologiya [Cognitive psychology]. Moscow,600 p. [in Russian]. 10. Chaika, V. & Petrova, N. (2014). Intelektualna kultura vchytelia yak faktor innovatsii u pedahohichnii diialnosti: monohrafiia [The intellectual culture of a teacher as a factor in innovation in pedagogical activity: a monograph]. Ternopil, 308 p. [in Ukrainian].

У статті розкрито питання національно-патріотичного виховання особистості; обґрунтовано поняття “національного” та “патріотичного” виховання; висвітлено особливості формування національно-патріотичних почуттів в учнів початкової школи; розкрито форми впровадження елементів національно-патріотичного виховання у школі. Встановлено, що основною метою національного виховання є передача молодому поколінню соціального досвіду, духовної культури народу, його ментальних настанов, світоглядних цінностей тощо.