Обстежено 168 референтних родичів хворих на параноїдну шизофренію та 75 референтних родичів пацієнтів з афективними розладами (біполярним афективним та рекурентним депресивним розладами), у яких визначали рівні сімейного навантаження та сімейної тривоги в контексті психосоціального функціонування обстежених. Групу контролю становили 55 психічно здорових осіб. Ступінь навантаження на сім’ю встановлювали за допомогою шкали оцінювання навантаження на сім’ю за G. Szmukler et al. (1994), рівень сімейної тривоги – за опитувальником «Аналіз сімейної тривоги» Е.Г. Ейдеміллера та В. Юстіцкіса. Виявлено, що високі рівні сімейної тривоги в референтних родичів пацієнтів з параноїдною шизофренією та афективними розладами зберігаються за тривалості хвороби до 4 років і від 5 до 8 років, після чого показники знижуються до значень, які незначно відрізняються від даних контрольної групи. Це, імовірно, указує на поступове дистанціювання від актуальної сімейної ситуації з переключенням на інші сфери життя. Зі збільшенням тривалості захворювання рівень сімейного навантаження зростає за субшкалою негативних оцінок з одночасним зниженням за субшкалою позитивних оцінок, що відображає зосередженість членів сім’ї на негативних аспектах захворювання. Урахування даних закономірностей є необхідним при розробці відповідної комплексної системи медико-психологічного супроводу сімей, де проживають пацієнти з ендогенними психічними розладами.

Обстежено 243 референтні родичі хворих з ендогенними психічними розладами (ЕПР – параноїдна шизофренія, біполярний афективний розлад, рекурентний депресивний розлад), у яких визначали особливості психоемоційної сфери в контексті їхнього психосоціального функціонування. Психоемоційний стан референтних родичів досліджували з використанням тесту Спілбергера–Ханіна та опитувальника Цунга в адаптації Т.І. Балашової. Рівень сімейної тривоги аналізували за опитувальником АСТ Є.Г. Ейдеміллер і В. Юстіцкіс. Суб’єктивне ставлення референтних родичів до пацієнтів з ЕПР досліджували за шкалою структурованого інтерв’ю для визначення ставлення членів сім’ї до хвороби (психіатричного діагнозу) у родича за В.А. Абрамовим, І.В. Жигуліним, Т.Л. Ряполовою. Групу контролю становили 55 психічно здорових осіб. Виявлено тенденцію до порушення психоемоційного стану в референтних родичів пацієнтів з ЕПР, причому тривожні й депресивні прояви переважали в референтних родичів пацієнтів з параноїдною шизофренією й були максимально вираженими в респондентів, які проживають із психічно хворим членом сім’ї з тривалістю захворювання до 4 років. Показано, що в процесі розвитку ЕПР у члена сім’ї в референтних родичів поступово виснажуються емоційні, індивідуально-психологічні та комунікативні ресурси, що призводить до дистанціювання й уникнення в ситуаціях внутрішньосімейної взаємодії. 42,8 % референтних родичів пацієнтів із параноїдною шизофренією і 37,3 % референтних родичів пацієнтів з афективними розладами проявляли ставлення до стану психічно хворого члена сім’ї драматизуючого типу. У 27,4 % референтних родичів пацієнтів із параноїдною шизофренією і 18,1 % референтних родичів хворих з афективними розладами мало місце негативне (деструктивне) відношення до психічного стану хворого. Така ситуація призводить до зростання конфліктності й дисфункціональності сімейної системи в цілому, наслідком чого може бути як екзацербація психічного розладу в пацієнта, так і загальне зниження якості життя всіх членів сім’ї.

Досліджували психосоціальні особливості референтних родичів пацієнтів з ендогенними психічними розладами. Було обстежено 243 референтны родичы хворих на параноїдну шизофренію (168 осіб) та хворих на афективні розлади – біполярний афективний розлад, рекурентний депресивний розлад (75 осіб). Групу контролю склали 55 психічно здорових осіб. У дослідженні використовували шкалу оцінки навантаження на сім'ю (ЕСІ, Еxperience of Сaregiving Іnventory) за G. Szmukler et al. (1994) та шкалу структурованого інтерв’ю для визначення ставлення членів сім’ї до хвороби (психіатричного діагнозу) у родича за В.А. Абрамовим, І.В. Жигуліною, Т.Л. Ряполовою. Встановлені особливості свідчать про те, що в процесі розвитку ендогенного психічного розладу у члена сім’ї у референтних родичів поступово зростає рівень сімейного навантаження за всіма конструктами із одночасним виснаженням емоційних, індивідуально-психологічних та комунікативних ресурсів. Дослідження типології ставлення референтних родичів до наявності психічного захворювання у члена сім’ї дозволило виділити певні особливості, які визначались загальною тривалістю патологічного процесу у пацієнтів. Так, на початкових етапах розвитку хвороби (до 4-х років) переважав адекватний тип ставлення, що створює сприятливе підґрунтя для медико-психологічних втручань. Натомість, в процесі розвитку патологічного процесу, з боку референтних родичів починають переважати драматизуючий та негативний типи ставлення (P

In order to study the role and place of stress-coping behavior in the formation of psychological maladaptation in wives whose husbands are suffering from paranoid schizophrenia (PS). depending on the duration of the disease. on the basis of the «Vinnitsa Regional Psychoneurological Hospital named Yushchenko» surveyed 120 women. whose men were ill with PS and 50 women. whose men had no mental and behavioral disorders. The comprehensive examination included the use of clinical. psychological. psychodiagnostic and statistical methods of investigation. As a result of the study. the hypothesis about the presence in wives of patients with PS of the signs of mental. family. psychosocial and personality- behavioral disadaptation of different content and expression. the constellation of which constitutes a clinical picture of the holistic phenomenon of psychological disadaptation of women. can be confirmed. It implemented in two clinical and psychological variants: submaladaptive coupling-dependent. inherent in the wives of men with a duration of mental illness up to 8 years. and maladaptation separation-distance. inherent in the wives of men with disease duration from 8 to 15 years. In the course of the research it is proved that in the process of formation and dynamics of development and progression of psychological maladaptation the leading place belongs to stress-overcoming behavior. which is simultaneously its descriptor and predictor. The findings should be taken into account in the development of personalized psychological support measures for the wives of male patients with PS.