Background. Diabetic retinopathy (DR) is one of the main complications of diabetes mellitus, the main cause of irreversible blindness in patients of working age in industrialized countries, has a high incidence rates and refers to neovascular eye diseases. At the present time, additional factors that affect the sensitivity to chronic hyperglycemia, the formation of microvascular complications, in particular, DR, include obesity and obesity-associated hormones of adipose tissue (adipokines: leptin, adiponectin, resistin, etc.). Purpose. To investigate the serum adiponectin levels in patients at different stages of DR in type 2 diabetes mellitus (T2DM) and obesity. Material and Methods. Study involved 99 patients, divided into 2 groups. The 1-st group (control group) consisted of 23 persons with obesity without T2DM (both male and female subjects; mean age, 57.03 ± 4.91 years), the 2-nd group consisted of 76 patients with T2DM, obesity and DR (both male and female subjects; mean age, 59.98 ± 4.17 years; mean duration of diabetes, 10.01 ± 2.81 years; mean glycated hemoglobin (HbA1C) level, 10.94 ± 2.08%), subdivided into 3 subgroups: with minimal and mild non-proliferative DR, with moderate to severe non-proliferative DR, with proliferative DR. The concentration of serum adiponectin was determined by ELISA kit. Statistical analysis included one-and two-factor analysis of variance. Results. Patients with mild non-proliferative DR had somewhat lower (worst) adiponectin levels among patients aged 60 and below with DM subcompensation. The lowest serum adiponectin levels were common for moderate to severe nonproliferative DR among T2DM patients aged above 60 with duration of diabetes of 10 years or less and with T2DM compensation. Among T2DM patients with proliferative DR, the worst serum adiponectin levels were common for T2DM patients aged 60 and below with duration of diabetes of less than 10 years and with T2DM compensation. Considering statistic values of serum adiponectin levels for this stage, it should be noted that, for conditionally combined proliferative DR with severe and moderate DR, statistically significant changes (р=0.007) consisted in the decreased serum adiponectin levels in T2DM compensation. Conclusions. Minimal and mild non-proliferative DR is characterized by a significant lower serum adiponectin level compared with the subsequent stages in subcompensation of T2DM.

No abstract

Актуальність. Діабетична ретинопатія (ДР) є провідною причиною втрати зору у всьому світі. Мета дослідження: вивчити рівень глікемії та інсулінорезистентності у хворих на ДР на тлі цукрового діабету 2-го типу (СД2) і ожиріння. Матеріали та методи. Дослідження проведені в 137 пацієнтів (234 ока), розподілених на дві групи. Результати. Подано результати дослідження за допомогою двофакторного дисперсійного аналізу ступеня інсулінорезистентності як головного кластера метаболічного синдрому на різних стадіях ДР, а також показників вуглеводного обміну як одного з провідних чинників ризику прогресування ретинопатії при СД2 з урахуванням обтяжливих факторів перебігу СД2 (вік хворих, тривалість діабету, ступінь його компенсації) і виду цукрознижувальної терапії. Показано, що всі пацієнти з ДР, незалежно від досліджуваної групи, перебувають у стані хронічної гіперглікемії при декомпенсації СД2. Висновки. Показники вуглеводного обміну розпочинають поліпшуватися тільки в проліферативній стадії ДР, однак це трапляється на тлі тяжких гіпоглікемій. У проліферативній стадії ДР перебуває найбільша кількість хворих із несприятливими індексами інсулінорезистентності за індексом HOMA-IR і зниженою чутливістю до інсуліну за індексом QUICKI.

Дослідження значення поліморфізму rs1107946 гена COL1A1 щодо розвитку міопії у дітей Подільського регіону України Резюме. Серед механізмів патогенезу міопії важливе місце займають процеси, пов'язані з генетичними змінами структури і функції колагену. Колагенові волокна є найбільш численною складовою склери, на які припадає до 90 % сухої ваги фіброзної оболонки. При міопічному ремоделюванні склери експресія колагену, особливо колагену I типу, значно знижується. Частота алелей і розподіл генотипів за поліморфними варіантами rs1107946 гена COL1A1 серед досліджених дітей Подільського регіону України не відрізняються від середньоєвропейських значень цих показників. Частота варіантної алелі у дітей-міопів і дітей з еметропією становила 0,13 і 0,12 відповідно. Не виявлено вірогідної різниці в розподілі генотипів і частоті алельних варіантів rs1107946 гена COL1A1 між дослідженими групами. Для дітей Подільського регіону України поліморфізм rs1107946 гена COL1A1 не асоціюється з ризиком розвитку міопії.

Annotation. Over the last ten years, there has been an increase in the incidence of bacterial keratitis caused by Pseudomonas aeruginosa, associated with contact lenses use. Certain features of the course of such keratitis, the mechanisms of corneal damage, the factors that affect the severity and depth of tissue destruction remain unclear. Therefore, the aim of our work was to model experimental pseudomonal keratitis in rabbits using different methods of infection and to investigate the microbiological and clinical aspects of keratitis depending on the method of infection. As a result of the study, we were able to reproduce superficial and deep keratitis with different methods of infection. Our proposed method cornea infection with bacterial films on a contact lens allowed to reproduce severe keratitis with a longer release of the pathogen from the surface of the affected cornea. It was also found that the results of microbiological examination of the material from the affected eye do not correlate with the course of severe keratitis: negative results of microbiological examination did not demonstrate the elimination of the pathogen from eye tissues, which deepens into corneal tissues, that was proved with microbiological examination of the cornea autopsy samples. These models of experimental keratitis can be used to study the pathomorphology, and pathophysiology of the keratitis caused by Pseudomonas aeruginosa, as well as to conduct experimental research of new antimicrobials and improve current guidelines for treatment of this pathology.

No abstract

No abstract

Background: Takayasu's arteritis is a non-specific autoimmune disease affecting large-size blood vessels, with a predilection for the aorta and its major branches. The most characteristic symptoms include absence or decrease of arterial pulses in the arms and CNS-related abnormalities (arm numbness, pain and paresthesia; fatigue; dizziness; syncope; seizures; aphasia; and hemipareses). Purpose: To exemplify the ocular manifestations of Takayasu disease. Materials and Methods: The patient underwent general clinical tests, comprehensive ophthalmological examination, duplex Doppler sonography of carotid and cerebral vessels, and brain MRI. Results and Conclusion: Our case report demonstrates the severity of the course of the disease and that the prognosis for vision and life in patients with Takayasu's arteritis can be unfavorable. Takayasu's arteritis can be seen in young men, with one of the symptoms being ocular alterations (corneal edema, mydriatic pupil, cataract, changes in retinal vessel caliber, retinal edema and ischemia, and reduced blood flow velocity in the ophthalmic artery).