Озима пшениця є провідною культурою в Україні й світі та забезпечує харчові потреби людини. Провідні селекційні установи України вивчають колекції пшениці, що дає змогу виявити джерела та донори необхідних селекційних ознак та залучити їх до гібридизації. Для систематичної та успішної програми гібридизації має бути досягнуто глибоке розуміння генетичної архітектури врожайності рослин та інших важливих економічних характеристик. Одним із сучасних напрямків селекційної роботи є отримання вихідного матеріалу з низькою здатністю до накопичення важких металів, зокрема кадмію. Накопичення кадмію в грунті веде до його поглинання кореневої системою рослин та накочення в вегетативних та генеративних органах. Серед культур, які відзначаються високою здатністю до активного накопичення кадмію озима пшениця посідає одне з перших місць Нагальною необхідністю є мінімізація накопичення Cd у зерні пшениці. В багатьох країнах розробляються технічні рішення щодо зниження вмісту цього металу в насінні культури. Одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми є створення селекційних сортів, які характеризуються низькою здатністю накопичувати кадмій. Використовуються методи традиційної селекції: добір та гібридизація. Метою дослідження було встановлення селекційної цінності колекційних генотипів озимої пшениці різних за походженням, морфологічними та продуктивними параметрами, виділення та створення вихідного матеріалу для селекції. Польовий експеримент проводили на науково-дослідному полі Сумського НАУ. Вивчали 41 сорт пшениці озимої, оригінаторами яких є 7 основних селекційних центрів цієї культури в Україні. Було проаналізовано параметри росту (висота рослин) та площа листкової поверхні. Ці ознаки були пов’язані з такими параметрами продуктивності, як маса 1000 насінин, маса зерна на колос та врожайність. За результатами виділено зразки пшениці, які, поряд з високими параметрами продуктивності, мали низьку здатність до поглинання Cd (менше 1,2 мг/кг). До цієї групи входять сорти Охтирчанка Ювілейна, Світанок Миронівський, Мелодія Одеська, Кубок, Зорепад, Овідій, Щедра Нива, Октава Одеська та Славен. Ці зразки планується використовувати для подальшої селекційної роботи.
Сорго є культурою з високою економічною цінністю, що використовується для харчових потреб, годівлі тварин та як товар для експорту. З сорго пов’язують можливі сценарії майбутнього аграрного виробництва в умовах кліматичних змін. Саме сорго, як стресогенно-стійка культура, може замінити традиційні зернові культури. Біологічні особливості сорго та перспективи вирощування культури в майбутньому привертають увагу багатьох дослідників в різних регіонах світу. Зважаючи на це, дослідження особливостей вирощування сорго в умовах Північно-Східної України є на часі. Пошук оптимальної норми висіву та щільності рослин в агроценозі є основою отримання оптимального стеблестою, досягнення високої врожайності та високого прибутку. Для реалізації максимального потенціалу врожайності необхідна збалансована чисельність особин в популяції рослин, тобто певний рівень густоти посіву. На сьогодні проведено недостатню кількість переконливих досліджень для розуміння ефективності вирощування сучасних удосконалених сортів сорго щодо їх реагування на густоту стеблестою рослин для інтенсифікації виробництва зерна цієї культури. З цією метою в 2020–2022 рр. у Сумському НАУ було закладено досліди з вивчення оптимальних норм висіву сорго зернового та впливу густоти стеблестою (структури агропопуляції) на ріст та розвиток рослин в умовах Північно-Східного Лісостепу України. Вивчали вплив різних норм висіву на ріст та розвиток рослин сортів та гібридів сорго зернового (Янкі, Краєвид, Дніпровський 39, Самаран 6). Отримані дані показали, що зі збільшенням густоти стояння кількість листків на одній рослині істотно зменшувалася за всіма варіантами досліду в усіх сортозразків. Загущення стеблестою (норма висіву 490 тис.га) призводилo до збільшення висоти рослин, негативно впливало на площу листкової поверхні рослин (зменшується кількість листків та їх площа) та вміст пігментів (хлорофілу а та в) в листках. Оптимальною нормою висіву щодо формування вегетативних органів рослин та асиміляційної поверхні була 165 тис/га. Разом з тим, неоднозначна реакція сортозразків на певні варіанти норм висіву вказує на необхідність проведення додаткових досліджень.
За сучасних кліматичних змін та підвищення антропогенного навантаження на навколишнє середовище неминучими є зміни у тваринному світі, зокрема серед мисливських тварин. Антропогенне навантаження виражається в збільшенні використання пестицидів та інших полютантів у доглядових заходах сільськогосподарського та лісового господарства. Зменшення площ природних лук скоротило кормову базу травоїдних тварин. Розорювання прируслових угідь, осушування боліт також негативно впливає на розмноження копитних тварин, особливо за спекотних літніх умов. Тенденції щодо суттєвого зменшення природних біотопів для тварин спостерігаються по всій території України. Доведено, що мисливські угіддя України порівняно з угіддями інших європейських країн характеризуються незначною продуктивністю. Так, щільність копитних на 1 тис. га становить лише 0,06 голови, що в десятки разів менше ніж у країнах Європи. У видовому різноманітті мисливських копитних домінуюче місце в угіддях України займає козуля (167,7 тис. голів), що становить 75,2 %. Друге місце за поширенням класично займає дикий кабан – 28,5 тис. голів. Чисельність оленя благородного (шляхетного) та оленя плямистого становить 13,7 та 4,3 тис. голів. Поступово нарощується поголів’я лані (1,3 тис. голів) та муфлона (0,9 тис. голів). Аналіз динаміки кількості мисливських тварин в угіддях Сумської області виявив, що, незважаючи на сучасне антропогенне навантаження, наявна позитивна тенденції до збільшення чисельності останніх два роки (2020– 2021 рр.). Слід відзначити, що загальна кількість копитних у 2021 році становила 8839 голів, що дорівнює «депопуляційним» 2010–2011 рокам. Прослідковується тенденція до відновлення популяцій дикого кабана. За результатами таксації 2021 року його чисельність зросла до 1233 голів по області, що на 298 голів більше, ніж у минулому 2020 році. Також позитивно відзначити, що популяція зубрів на теренах Сумської області за минулий рік збільшилась на 10 особин і становить 64 голови. Вагому роль у цьому відіграє раціональна організація ведення лісомисливського господарства Сумським ОУЛМГ та зростаюча роль підприємств інших форм власності. Водночас наявні показники залишаються нижчими за європейські, що має бути враховано в пріоритетних завданнях ведення лісомисливського господарства регіону.
У сучасному світі не втрачає актуальності питання забезпечення населення продуктами харчування, у тому числі й овочами. Важливе місце у розв’язанні зазначеної проблеми посідає вирощування рослин родини Cucurbitaceae, зокрема гарбузів (рід Cucurbita). В Україні культура гарбузів сформована на основі трьох окремих видів, представлених приблизно рівною кількістю сортів. Менш представленою є група сортів, сформованих на основі міжвидових гібридів. Широка генетична основа сучасної культури та активне використання у селекції диких форм гарбузів потребують додаткових параметрів візуальної ідентифікації. У статті проаналізована можливість використання, як додаткового фактора ідентифікації сортів, низки морфопараметрів, а саме: п’ять меристичних, вісім метричних та чотири статичних алометричних. Аналіз проводили для 6 сортів гарбузів, поширених в умовах Лівобережного Лісостепу України, які належать до видів Cucurbita maxima Duch. (Атлантичний гігант, Стофунтовий, Титан, Український багатоплідний); Cucurbita pepo L. (Голонасінний) та Cucurbita moschata Duch. (Арабатський). Встановлено, що досліджувані сорти статистично достовірно відрізняються за величинами абсолютної більшості морфоознак (за винятком величин площі найменшого листка, а також співвідношення між кількістю бічних пагонів першого порядку та довжиною головного пагону). Найбільші значення довжини головного пагону зареєстровано у сорту Голонасінний, а найменші – у сорту Арабатський. Українській багатоплідний вирізнявся формуванням найбільшої кількості бічних пагонів першого порядку, а Атлантичний гігант – найменшою. Найбільші значення морфопараметрів, що характеризують стан листкової поверхні зареєстровано у сортів Український багатоплідний та Голонасінний, а найменші їх показники – у сорту Арабатський. Загалом досліджувані сорти проявили високий ступінь індивідуальності щодо величин показників, які характеризують асиміляційну поверхню. З’ясовано, що найбільшу кількість генеративних структур формують рослини сортів Український багатоплідний та Голонасінний, а найменшу – Арабатський. Досліджувані сорти також проявили високий ступінь індивідуальності щодо величин морфопоказників, які характеризують стан їхньої генеративної сфери. Наприкінці вегетації найбільшими величинами маси плоду вирізнялись сорти Український багатоплідний та Атлантичний гігант. Наслідком відмінностей у величинах провідних морфопараметрів, зареєстрованих у шести досліджуваних сортів, стали й статистично достовірні відмінності у розмірі сформованого ними врожаю.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.