Мовлення є свідченням мовної культури людини, її розумового й особистісного розвитку. Увага дослідників зумовлена необхідністю розв’язання одного з ключових завдань дошкільної освіти – формування мовленнєвої особистості дошкільника. Зміст формування мовленнєвої особистості в дошкільному віці визначається програмами мовленнєвого розвитку дітей і нормативними документами для дошкільної. Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов’язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. При цьому мовленнєвий розвиток та його вдосконалення необхідно розглядати як відображення становлення навичок комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Здатність до спілкування розуміється як комплексна здатність користуватися засобами взаємодії, що забезпечують успішність цілей комунікації. Нажаль, в розвитку мовлення дітей дошкільного віку часто виникають проблемні ситуації, що стають загрозою у подальшій мовленнєвій діяльності дитини. Це у подальшому відображається на її емоційному, психологічному стані, проявляється у навчальному процесі, тому вчасне звернення до фахівця можу виправити ситуацію. Дорослі мають знати і розуміти напрямки розвитку мовленнєвої діяльності у дошкільному віці та докладати зусиль щодо її оптимізації, особливо під час організованого навчання дітей у закладах дошкільної освіти. Перспективами подальших розвідок є вивчення впливу гаджетів на мовлененнєву діяльність дошкільників та позиція та роль дорослих щодо цього.
У статті презентовано результати аналізу наукової джерельної бази щодо історії виникнення феномену селфі та його змісту, наукові підходи до його вивчення. Підкреслено, що зазначений феномен не одноразово був обраний предметом вивчення як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Під поняттям «селфі» науковці розуміють зроблений суб’єктом фотознімок самого себе, спільно з певною особою (або твариною) або групою осіб за допомогою фотокамери, на відстані витянутої руки (або через дзеркало), як правило, в момент емоційно-значущої події або ситуації, і представлені на огляд в умовах інтернет-простору з метою самопрезентації та самопізнання, за допомогою отримання соціальної думки (оцінки) про себе. Зазначено, що поширення феномену селфі набуває стрімких обертів і причин для цього є достатньо (візуальні комунікації; нескінчена еволюція нарцисизму; людина як медіа; прагнення до саморедагування; гуманізація техології тощо). Діагностичним інструментарієм дослідження зазначеного явища слугують такі методики як: багатовимірний опитувальник дослідження самоставлення (С. Пантілєєв); тест-опитувальник для визначення рівня самооцінки (С. Ковальов); тест оцінки нарцисизму (F.-W. Deneke і B. Hilgenstock, адаптована Н. Залуцкою, А. Вукс); методики «Діагностика особистісного егоцентризму» (Н. Фетіскін, Г. Мануйлов, В. Козлов) та ін. Автором представлено погляди наукової спільноти до феномену селфі та його вплив на психічне здоров’я особистості. Визначено, що поряд з позитивними моментами (отримання приємних спогадів, додаткової уваги з боку інших людей, позитивне сприйняття себе та креативність у передачі інформації, саморозвитком, самопрезентацією, розширенням кола спілкування), дослідники виділяють цілу низку негативних моментів (відхід від реального світу, поверхневе сприйняття реальності, втеча від самотності тощо). Нажаль, констатують вчені, за останній час набули широкого поширення такі негативні явища як селфі-залежність, кібербулінг, лайкінг, але при цьому вони зауважують, що помірне використання селфі може дати шанс людині в її розвитку як особистості, фахівця, а надмірне захоплення може стати причиною багатьох проблем зі здоров’ям.
The article presents the basic elements of our model of development of value-based attitude to person’s health among representatives of students of higher educational institutions, using students studying for the specialty “Civil Security” as an example. The effectiveness and efficiency of this model of the bull was tested using a comprehensive experimental and pedagogical method, the results of which are also given. These studies will allow representatives of higher educational institutions of teaching staff and other interested parties to quickly form an effective system of maintaining health among students of physical culture As a result of the study, it was found that the use of this model and pedagogical conditions is a favorable factor in the process of forming a value attitude to health among future civil security specialists.
У статті обґрунтовано, що в збереженні психічного здоров’я майбутніх фахівців під час навчального процесу значну роль покликані відіграти психологічні служби закладу вищої освіти, діяльність яких забезпечується не лише психологами, але й соціальними педагогами та соціальними працівниками та спрямована на створення умов для повноцінного гармонійного розвитку студентів, реалізації їх наявних і потенційних особистісно-професійних можливостей. Висвітлено формувальний етап експериментального дослідження формування готовності майбутніх психологів до роботи в психологічній службі в закладах вищої освіти. За результатами констатувального експерименту з’ясовано, що є необхідність покращення підготовки майбутніх психологів до роботи у психологічній службі у закладах вищої освіти. Тому під час формувального експерименту перевірялась ефективність застосування спецкурсу «Особливості підготовки майбутніх психологів до роботи в психологічній службі в закладах вищої школи». Встановлено ефективність застосування запропонованих психолого-педагогічних умов та розробленого методичного забезпечення педагогічного процесу психолого-педагогічних умов формування готовності майбутніх психологів до роботи в психологічній службі закладах вищої освіти. Результати педагогічного експерименту статистично перевірено за допомогою критерію Пірсона. Доведено, що студенти, рівень сформованості готовності до професійної діяльності яких високий і середній, мають потребу у професійному розвитку, усвідомлюють важливість міждисциплінарних знань і необхідність самостійного поновлення знань упродовж життя, здатні творчо підходити до вирішення ситуативних наскрізних ситуацій і практичних завдань професійного характеру, ефективно використовують програмне забезпечення загального та професійного призначення, готові до ефективної роботи у команді і професійної співпраці.