Although envenoming by a small East European species of viper is rarely severe, and only exceptionally fatal, lack of specific antivenom stocks in a few areas within this region and possible severe side effects of antivenom application leave most bites to be treated only with antihistamines and supportive therapy. Varespladib is an effective inhibitor of snake phospholipase, and, as such, it could be considered as first-line therapy. The Nikolsky’s viper venom contains an extremely high concentration of phospholipase A2 (PLA2), responsible for the toxic effects of the venom, as well as minor amounts of other toxins. If Varespladib can successfully inhibit PLA2 activity, the Nikolsky’s viper could be one of the first venomous snakes having an antitoxin-specific treatment regimen. To assess that, Varespladib was administered alone subcutaneously to adult male CD-1 mice (8 mg/kg) and compared to mice exposed to Vipera berus nikolskii crude venom (8 mg/kg = 10 LD50) or a combination of Varespladib and the same amount of the venom. Experimental animals were monitored for the presence of envenoming symptoms and mortality for 48 h after injection. Eighty percent of mice receiving both Varespladib and venom survived, while 100% of the control group receiving venom alone died within 4 h. Experimental results are consistent with Varespladib acting as an effective antitoxin in the mouse model against Nikolsky’s viper venom. Further studies are needed under experimental conditions that more closely resemble natural envenoming (i.e., delayed administration).
A set of fluorescent probes, which consists of 2-(2'-OH-phenyl)-5-phenyl-1,3-oxazole, 2-(2'-OH-phenyl)-5-(4'-phenyl-phenyl)-1,3-oxazole and 2-(2'-OH-phenyl)-9,10-phenantr-1,3-oxazole, has been suggested to study the influence of low molecular weight cryoprotectants, such as glycerol, dimethylsulfoxide and 1,2-propanediol, on human erythrocyte membranes. Using a set of fluorophores with different locations in lipid bilayer enabled to show that under the action of the cryoprotectants the increase in the membrane hydration occurs in polar regions of the erythrocyte membrane, while no changes in hydration have been observed in the most hydrophobic regions of the erythrocyte lipid bilayer. The minimal concentration of the cryoprotectant, which causes the perturbation of the erythrocyte membrane, has been estimated to be 0.5, 1.5 and 5.0 % vol. for glycerol, dimethylsulfoxide, and 1,2-propanediol, correspondingly. The suggested set of fluorescent probes can be used to monitor the changes of physico-chemical properties in different regions of erythrocyte lipid bilayer under the action of cryoprotectants and to determine optimal concentrations of cryoprotectants for low-temperature storage of the cells.
Мета дослідження-оцінка стану ліпідного бішару мембран еритроцитів при загостренні хронічного гнійного риносинуситу. Матеріал і методи. Флуоресцентні зонди О1О, О6О і РН7-орто-гідроксипохідні оксазолу, молекули яких нековалентно зв'язуються з мембранами клітин і реагують на зміни мікрооточення, використовували при проведенні експерименту. Проведено вимірювання флуоресценції зондів у суспензіях еритроцитів пацієнтів з гнійним риносинуситом у стадії загострення та здорових людей з викривленою носовою перегородкою, які сформували контрольну групу. Результати. Розвиток патологічного процесу, що досліджується, не супроводжується змінами в ділянці локалізації зондів О1О і О6О. Разом з тим, при загостренні хронічного гнійного риносинуситу спостерігається зменшення кількості молекул найбільш гідрофобного зонда РН7, які зв'язалися з мембраною еритроцита за 1 годину інкубації, що свідчить про зменшення швидкості зв'язування цього зонда з мембраною. Висновки. У пацієнтів із гнійним риносинуситом у стадії загострення не відбувається змін у ділянках гліцеринових залишків фосфоліпідів, карбонільних груп фосфоліпідів і жирнокислотних ланцюжків фосфоліпідів мембран еритроцитів. Результати, отримані в разі застосування найбільш гідрофобного зонда, дозволяють зробити припущення, що внаслідок розвитку запального процесу відбувається збільшення гідратації найбільш полярної ділянки мембрани еритроцита: ділянці полярних головок фосфоліпідів.
1 Харьковский национальный медицинский университет, Украина 2 Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Украина 3 Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт», Украина yevgenposokhov@gmail.com В настоящей работе было проведено исследо-вание состояния липидного бислоя мембран эрит-роцитов больных хроническим полипозным рино-синуситом. Для исследования были использованы флуоресцентные зонды -орто-гидроксипроиз-водные оксазола, молекулы которых реагируют на изменение физико-химических свойств их микроок-ружения. Установлено, что при хроническом поли-позном риносинусите не происходит изменений в области глицериновых остатков фосфолипидов, в области карбонильных групп фосфолипидов и в области жирнокислотных цепочек фосфолипидов мембран эритроцитов. Результаты, полученные в случае применения наиболее гидрофобного зонда, а именно PH7, позволяют сделать предположение, что в ходе развития патологического процесса в организме происходит увеличении гидратации наиболее полярной области мембраны эритроци-та: области полярных головок фосфолипидов.Ключевые слова: эритроциты, биомембрана, полипозный риносинусит, флуоресцентный зонд.Связь работы с научными программами, планами, темами. Результаты, представленные в статье, получены в ходе проведения НИР «Изучение и моделирование острых и хронических патологических процессов ЛОР-органов для повы-шения эффективности их лечения», № гос. регист-рации 0116U004985.Введение. Хронический риносинусит является одной из наиболее распространенных нозологиче-ских единиц в практике оториноларингологов [9]. Известно, что существенную роль в патогенезе хронического риносинусита играют свободноради-кальные процессы, окислительный стресс и акти-вация синтеза провоспалительных цитокинов клет-ками иммунной системы, которые могут усиливать генерацию активных форм кислорода (АФК), что усугубляет степень окислительного повреждения компонентов тканей [1,8,17]. В многочисленных работах показано, что как полипозный, так и гной-ный хронический риносинусит сопровождается локальными и системными изменениями цитокино-вого профиля [10][11][12]. Системные изменения при риносинуситах, в частности увеличение провоспа-лительных цитокинов в крови, могут приводить к повреждению клеток, находящихся вне зоны вос-паления [2], принимая во внимание способность некоторых интерлейкинов индуцировать генера-цию АФК. Мы предположили, что при хроническом полипозном риносинусите могут происходить из-менения в структуре мембран эритроцитов. Детек-ция вышеуказанных изменений может использо-ваться в диагностических целях.Целью настоящей работы явилось исследо-вание состояния липидного бислоя мембран эрит-роцитов больных хроническим полипозным рино-синуситом. Для этого были использованы флуо-ресцентные зонды -орто-гидроксипроизводные оксазола, молекулы которых нековалентно связы-ваются с мембранами клеток и реагируют на изме-нения микроокружения [13,15,16].Материалы и методы исследования. Нами было обследовано 20 больных хроническим поли-позным риносинуситом, находившиеся на стацио-на...
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.