The use of the anterior technique of the abdominal wall components separation combined with ‘onlay’ aloplasty (ACST + onlay) in giant incisional hernias (IH) may pose a surgical challenge as it does not exclude increased intra-abdominal pressure (IAP) and the occurrence of abdominal compartment syndrome (ACS). There remains a high incidence of the surgical site complications. In our view, the use of intra-abdominal aloplasty combined with the anterior separation of the anterior abdominal wall components (ACST + IPOM) will contribute to the improvement of surgical outcomes in giant IH. Purpose: to improve the results of surgical treatment of giant IH by the use of ACST + IPOM. Materials and methods. Analysis of surgical treatment of 164 patients with giant IH aged 30 to 75 years (mean age 54.7 ± 3.3). Depending on the surgery, the patients were divided into 2 groups. Group I (82 patients) consisted of patients who underwent our modified technique, including ACST + IPOM. The surgery in group II (82 patients) involved ACST + onlay. Results and discussion. As compared with ACST + onlay, ACST + IPOM surgery contributes to a significantly reduced incidence of ACS [6.1% (group II) versus 0 (group I), (p <0.05)], seroma [25.6% versus 7.3%, p <0.05], surgical site infection (SSI) [4.9% versus 2.4%, p> 0.05], meshoma [3.7% versus 0] and hernia recurrences [6.5% versus 1.6%, p> 0.05]. Conclusions. IAP value equal or exceeding 9.1 mmHg (1.2 kPa) during the surgery in approximated rectus muscles is prognostic for ACS occurrence and requires intraoperative preventive measures. Utilization of ACST + IPOM in giant IH ensures an optimal volume of abdominal cavity without a substantial increase in IAP and reduces the probability of ACS, whereas the use of ACST + onlay results in ACN in 6.1% (p <0.05) patients. A reduced contact of the mesh with the subcutaneous tissue in ACST + IPOM contributes to a significantly lower incidence of seroma [7.3% vs 25.6% (p <0.05)], surgical site infection (SSI) [2.4% vs 4.9% (p> 0.05)], postoperative wound infiltrate [2 (2.4%) vs 11 (13.4%) (p <0.05)], chronic postsurgical pain [1 (1.6%) vs 5 (8.1%) (p> 0.05)] and recurrent IH [1 (1.6%) vs 4 (6.5%) (p> 0.05)] as compared with ACST + onlay technique.

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ Оптимальний вибір варіанту розділення анатомічних компонентів черевної стінки при післяопераційних грижах живота великих та гігантських розмірів та профілактика ускладнень Мета роботи: оптимізувати вибір методики розділення анатомічних компонентів черевної стінки при післяопераційних грижах живота великих та гігантських розмірів. Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 215 пацієнтів з післяопераційними грижами живота (ПГЖ) великих та гігантських розмірів віком від 30 до 75 років (середній вік 54,7±3,3) за період з 2012 по 2019 рр. Жінок було 137 (63,7%), чоловіків -78 (36,3%). Вибір варіанту CST у поєднанні з алопластикою при ПГЖ великих та гігантських розмірів виконували під час операції з урахуванням середніх показників ВЧТ при контактному зведенні прямих м'язів. Групу порівняння складали 82 пацієнти, яким в період з 2008 по 2011 рр. виконувалася ACST+onlay без врахування рівня ВЧТ. Результати досліджень та їх обговорення. Оптимізація вибору варіанту CST при ПГЖ великих та гігантських розмірів може бути досягнута шляхом визначення ВЧТ під час операції при контактному зведенні прямих м'язів живота. Так, при ВЧТ (5,4±2,1) мм рт. ст. (0,7±0,3 кПа) оптимальним варіантом є ACST, при ВЧТ (9,1±2,3) мм рт. ст. (1,2±2,3 кПа) -PCST, при ВЧТ (14,1±2,3) мм рт. ст. (1,9±0,3 кПа) -TAR. Використання диференційованого підходу до вибору варіанту CST у поєднанні з алопластикою при великих та гігантських ПГЖ з урахуванням ВЧТ сприяє покращенню результатів лікування, а саме зменшується частота АКС до 0,5 % проти 4,9 % у групі порівняння, сероми -до 15,8 % проти 25,6 %, інфікування післяопераційної рани -до 1,4 % проти 4,9 %, хронічного післяопераційного болю -до 4,2 % проти 8,1 %, рецидиву ПГЖ -до 1,4 % проти 8,1 %.Ключові слова: післяопераційна грижа живота; методика розділення анатомічних компонентів; внутрішньочеревний тиск; алопластика.

No abstract

In 80-85% of cases successful management of generalized peritonitis depends on the effect of intraoperative and postoperative peritoneal cavity lavage. The aim of the study is to improve the effectiveness of peritoneal lavage with antiseptic gel solution in patients with generalized peritonitis. Materials and methods. The analysis of the comprehensive treatment was performed in 96 cases diagnosed as generalized peritonitis at the clinic of the Department of Surgery and Proctology of P.L. Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education from 2016 to 2020. The patients were 23 to 76 years old (the mean age was 54.3 ± 2.1). Among them there were 63 males (65.6%) and 33 females (34.4%). Depending on the method of peritoneal cavity lavage, patients were categorized into two groups. Group I or main group, including 47 (48.96%) patients, underwent peritoneal lavage with an antiseptic gel solution in compliance with the method of our invention (patent of Ukraine № 123924 for the utility model as of 12 March 2018). Group II or comparison group, including 49 (51.04%) patients, underwent peritoneal lavage with 0.02% chlorhexidine bigluconate.

Мета. Оцінити можливості комбінованої методики ультразвукового дослідження у хворих на хронічний парапроктит та обґрунтувати обсяг хірургічного втручання. Матеріали та методи. У цьому дослідженні брали участь 114 пацієнтів віком від 25 до 59 років, обох статей (66 чоловіків, 48 жінок), яким на підставі обстеження було встановлено діагноз «хронічний парапроктит». Комплексне обстеження проводили з використанням традиційно прийнятих методик. Додатково для визначення тактики подальшого оперативного лікування проводили комбіноване ультразвукове дослідження. Таку методику застосували за одну добу до оперативного втручання з використанням ультразвукового сканера SLE-101PC за подвійною (абдомінальною і трансректальною) методикою, з датчиками 3,5 і 5–7,5 МГц відповідно. Результати. Проведене нами доопераційне ультразвукове дослідження в усіх пацієнтів з хронічним парапроктитом дозволило об’єктивно засвідчити його високу інформативність щодо виявлення внутрішніх отворів нориць та їх розгалужень. Так, з усіх обстежених хворих (114 осіб) у 110 пацієнтів (96,49 %) об’єктивно встановлено наявність внутрішнього отвору нориці. При цьому додаткові розгалуження нориці було визначено у 95 пацієнтів (83,3 %). Висновки. 1. На доопераційному етапі у хворих на хронічний парапроктит показано використання комбінованого ультразвукового дослідження, що забезпечило чітке визначення локалізації вогнища запального процесу, прослідковування ходу нориці, виявлення її внутрішнього отвору. 2. У пацієнтів зі складними параректальними норицями при поєднанні інфільтративно-запального процесу в параректальній клітковині доцільним є додаткове використання контрастної методики ультразвукового дослідження. Виконання комбінованої ультразвукової та контрастної методики дозволило виявити внутрішній отвір нориці у 96,7 % пацієнтів, розгалуження та інфільтративно-запальні зміни в параректальній клітковині — у 83,3 %, що дозволило визначити адекватний обсяг хірургічного втручання.

No abstract

No abstract

The aim of the work – to increase the effectiveness of surgical treatment of incisionalventral hernias (IVH) by optimizing the choice of laparoscopic and open allohernioplasty.Material and methods. The analysis of surgical treatment of 508 patients with IVH from2009 to 2020 was conducted. According to the Europenian Herniology Association(EGA) classification (Ghent, Belgium, 2008) IVH was distributed as follows: MW1-2R0 was diagnosed in 217 (42,7%), MW3R0 – in 291 (57,3%) patients. Diastasis of therectus abdominis muscles up to 5 cm was present in 217 (42,7%) patients, diastasis5-10 cm – in 127 (25%), diastasis greater than 10 cm – in 164 (32.3%) patients.Depending on the size of the hernia and the width of diastasis of the rectus abdominis,patients were divided into 3 groups.In group I, laparoscopic allohernioplasty was performed in 109 (21,5%) patients withsmall and medium-sized IVH with diastasis of up to 5 cm, in particular the developedlaparoscopic preperitoneal in 63 patiens and laparoscopuc retromuscular alloplastiesin 46 patients. The comparison group IIa consisted of 108 (15,1%) patients whounderwent open retromuscular allohernioplasty.In group II, 64 (12,6%) patients with large IVH and diastasis of the rectus abdominis5-10 cm underwent open allohernioplasty by «sublay» technique. The comparison groupIIa consisted of 63 (12,4%) patients who were performed the open method «onlay».In group III, in 82 (16,1%) patients with giant IVH and diastasis more than 10 cm ananterior component separation technique of the abdominal wall in combination withalloplasty with intra-abdominal placement of a mesh implant with anti-adhesive coatingwas performed according to the developed method. Comparison group IIIa consistedof 82 (16,1%) patients who underwent anterior component separation technique of theabdominal wall in combination with alloplasty «onlay».Results. For small and medium-sized IVH and diastasis of the rectus abdominis musclesup to 5 cm, laparoscopic allohernioplasty with preperitoneal and retromuscularplacement of a mesh implant and elimination of diastasis is optimal in comparisonwith open retromuscular allohernioplasty, contributes to a significant decrease in theincidence of seroma from 35,2% to 3,7 %, postoperative wound suppuration – from6,5% to 0%, inflammatory infiltrate – from 4,6% to 0%, chronic postoperative pain –from 6,4% to 2,6%, hernia recurrence – from 6,4% up to 0%.The optimal method of allohernioplasty for large IVH and diastasis of the rectusabdominis muscles from 5 to 10 cm is the open «sublay» technique in comparison withthe open «onlay» technique, reduces the incidence of seroma from 23,8% to 6,3%,postoperative wound suppuration – from 4,8% to 1,6%, chronic postoperative pain –from 4,8% to 1,6%, hernia recurrence – from 7,9% to 3,1%.In case of gigantic IVH, contracture of the rectus abdominis muscles and diastasisof more than 10 cm the anterior component separation technique of the anatomicalcomponents of the abdominal wall in combination with intra-abdominal alloplasty isoptimal in comparison with the use of an anterior component separation techniqueof an abdominal wall combined with «onlay» significant improvement in treatmentoutcomes, namely, reduction of seroma frequency from 25,6% to 7,3%, postoperativewound suppuration – from 4,9% to 2,4%, postoperative wound infiltrate – from 13,4%to 2,4 %, chronic postoperative pain – from 8,1% to 1,6%, recurrence of IVH – from6,5% to 1,6%.Conclusion. Optimization of the choice of laparoscopic and open allohernioplastyenables to increase significantly ventral hernias and to decrease the quantity of thepost-operative complications.