The purpose of the study was to analyze the data of modern domestic and foreign professional literature, which are devoted to new surgical methods of treatment of odontogenic cysts, to highlight the results of own clinical studies on the effectiveness of developed methods of cystectomy in jaw bones and their anesthesia. Materials and methods. Analytical and bibliosemantic methods were used in the research. The search for scientific information on medical topics for the period from 2010 to 2021 was carried out in the databases of electronic searching systems. Results and discussion. The use of standard techniques of conduction anesthesia of the trigeminal nerve is not always effective during cystectomy in the lateral parts of the mandible, due to the variability of branching of the trigeminal nerve, the possibility of additional innervation of the jaw branch from the superficial cervical plexus. Taking into account these anatomical factors, it is painless to perform a cystectomy of odontogenic cysts on the mandible. During oronasal cystectomy of odontogenic cysts that have grown into the nasal cavity it is advisable to block the nasopalatine nerve in the middle nasal passage. Modified methods of marsupialization can be used as an independent method of treatment of odontogenic cysts of large size, or be combined with radical removal of the cyst membrane. The use of ultrasound medical techniques reduces the risk of damage to adjacent soft tissues during enucleation of bone membranes in complex topographic and anatomical areas. The use of modern laser technologies and medical radiophysical equipment can increase the effectiveness of surgical treatment of odontogenic jaw cysts. The use of endovideosurgery techniques reduces the percentage of intraoperative complications. The introduction of computer spatial imaging of anatomical objects in dental practice has made it possible to develop new surgical technologies for precision-guided osteotomy and resection of the tips of the roots of masticatory teeth adjacent to the shells of radicular jaw cysts. Conclusion. In modern clinical practice, technical developments are used, which are based on the latest advances in laser optics, radio physics, bioacoustics, computer technology, which minimizes injuries during cystectomy operations, reduces the frequency of intraoperative complications. Individual-anatomical features of innervation of the maxillofacial area should be taken into account during local anesthesia, cystectomy and cystotomy operations in the jaw bones
У практиці хірургічної стоматології 40,6 % операцій в умовах амбулаторного прийому складають операційні втручання з приводу радикулярних кіст щелеп. В основному застосовують радикальний метод хірургічного лікування – цистектомію. Якщо після хірургічного втручання рана гоїться під кров’яним згустком, то репаративна регенерація кісткової тканини в ділянці дефекту щелепи перебігає повільно, що підтверджується даними рентгенологічного дослідження. Тому розробка нових методів оптимізувального впливу на репаративний остеогенез є актуальною для сучасної медицини і стоматології. За останнє десятиріччя в наукових дослідженнях та в клінічній практиці досягнуто значного успіху у вирішенні цієї проблеми. Мета дослідження – провести поглиблений аналіз сучасної фахової літератури, присвяченої сучасним методам лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Матеріали і методи. У фондах наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та у відомих наукометричних базах інформації (PubMed, Google Scholar, SciVerse, Embase) проведено пошук, огляд, аналіз та систематизацію фахових публікацій, присвячених проблемі застосування сучасних методів лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Результати досліджень та їх обговорення. Усі існуючі кістковопластичні матеріали поділяють, залежно від походження, на декілька груп, а саме: аутогенні, алогенні, ксеногенні, алопластичні (штучно синтезовані кісткові замінники) та композиційні. За вираженням індуктивного потенціалу, усі матеріали для заміщення кісткової тканини можна поділити на остеоіндуктивні, остеокондуктивні, остеонейтральні й матеріали для забезпечення скерованої тканинної регенерації. Результати наукових досліджень останніх років показали, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогенна кістка, тому її вважають золотим стандартом. Однак відсутність легкості й можливості отримання в достатній кількості істотно обмежує її застосування. В останні роки почали застосовувати методи клітинної терапії, що базуються на застосуванні остеогенних клітин, отриманих із різних тканинних джерел: периферійної крові, кісткового мозку, жирової тканини, окістя щелеп тощо. У міру накопичення й аналізу даних, що стосуються клітинної інженерії, формується новий напрямок: розробка різних конструкцій, які за своїми біологічними властивостями наближаються до нативної кісткової тканини. Мезенхімальні стромальні стовбурові клітини (МСК), отримані з цих тканин, можуть бути диференційовані у фібробласти, а також у клітини кісткової тканини. Розроблено технології формування шару кісткових клітин на штучних носіях і в біоматеріалах шляхом спрямованого остеодиференціювання мезенхімальних стромальних стовбурових клітин. Ці технології використовують з метою корекції розмірів і форми щелеп, інших операцій в щелепно-лицевій ділянці, для заміщення кісткових дефектів після цистектомії. Висновки. Виповнення кісткових дефектів, що утворились після видалення радикулярних кіст різноманітними сучасними остеопластичними матеріалами, забезпечує профілактику вторинного інфікування рани, прискорення регенерації кісткової тканини і відновлення форми і функції щелеп, сприяє стоматологічній реабілітації пацієнтів.
Легкодоступним джерелом остеогенних мезенхімальних клітин може слугувати окістя щелепних кісток. Оскільки при остеопорозі відбувається порушення процесу ремоделювання в цих кістках, значний науковий та практичний інтерес становить вивчення місцевого впливу культивованих клітин окістя на динаміку остеорегенерації у ділянках дефектів щелеп, що утворились після видалення радикулярних кіст великих розмірів. Мета дослідження – дати клініко-рентгенологічну оцінку особливостям перебігу репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп після їх пластики різними остеопластичними матеріалами. Матеріали і методи. У клінічні спостереження було задіяно 85 пацієнтів віком від 20 до 70 років із радикулярними кістами щелеп. Залежно від діагностованого стану мінерального обміну всіх пацієнтів поділили на дві клінічні групи: у першу увійшли 44 пацієнти без вікових порушень мінерального обміну, в другу – 41 хворий (жінки) із віковими порушеннями мінерального обміну. Після видалення радикулярних кіст утворені кісткові дефекти щелеп у пацієнтів першої клінічної групи та першої підгрупи другої клінічної групи (31 пацієнт) виповнювали колаполом КП-2. У другій підгрупі другої клінічної групи у 10 хворих після видалення радикулярних кіст щелеп великих розмірів проводили пластику утворених кісткових дефектів культивованими клітинами періоста, поміщеними на субстрат колапол КП-2. Через 3; 6; 9; 12 місяців після операційних втручань проводили рентгенологічний моніторинг редукції післякістозних дефектів щелеп, відновлення трабекулярної структури та мінералізації кісткового регенерату. Для дослідження мінеральної щільності у кістковій тканині нижніх щелеп використовували метод ультразвукової ехоостеометрії. Результати досліджень та їх обговорення. Процес гоїння кісткових ран у хворих, в яких було видалено радикулярні кісти малих та середніх розмірів, перебігав однотипово в обох клінічних групах. Повне закриття післякістозних дефектів через 9 місяців спостерігалось у 20 хворих першої групи та 16 другої. Цей процес був дещо сповільненим у 3 пацієнтів першої групи та 4 другої. Через 12 місяців рентгенологічно спостерігали відновлення цілості щелепних кісток в усіх хворих. Процес гоїння кісткових ран після видалень радикулярних кіст великих розмірів був повільнішим у хворих обох груп. Виразно це проявилось у хворих із порушенням мінерального обміну. Через 12 місяців після цистектомій рентгенологічно візуалізувалась повна редукція післякістозних дефектів щелеп тільки у 45,5 % хворих першої підгрупи другої клінічної групи. У хворих другої підгрупи другої клінічної групи в аналогічні терміни відбувалось завершення репаративного остеогенезу в ділянках ураження щелеп у 80 % випадків. Висновки. Застосування для остеопластики післякістозних дефектів щелеп різних розмірів колаполу КП-2 у хворих без порушень мінерального обміну забезпечує успішний перебіг репаративного остеогенезу в 80,95 % випадків. У пацієнток із віковими порушеннями мінерального обміну (постменопаузним остеопорозом) використання для остеопластики колаполу КП-2 виявилось ефективним при лікуванні післякістозних дефектах щелеп малих та середніх розмірів. Результати клініко-рентгенологічних досліджень встановили, що найоптимальнішим методом стимуляції репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп великих розмірів у жінок із постменопаузним остеопорозом є застосування комбінованого остеопластичного матеріалу, що складається із культивованих періостальних аутоклітин, поміщених на колаполі КП-2.
Львівський національний медичний університет імені Данила ГалицькогоВивчення оптичної щільності щелепових кісток у хворих із радику лярними кістами на тлі остеопорозу та без порушень мінерального обміну Резюме. Вивчення оптичної щільності кісткової тканини щелеп при деструктивних процесах, зумов-лених розвитком радикулярних кіст у хворих без порушень процесу кісткового ремоделювання та на тлі остеопорозу, викликає значний науковий та практичний інтерес. Мета дослідження -провести порівняльну оцінку оптичної щільності щелепових кісток у ділянках, прилеглих до радикулярних кіст з урахуванням остеорегенераторного статусу хворих. Матеріали і методи. Обстежено 45 пацієнтів (20 чоловіків і 25 жінок) віком від 20 до 70 років із радикулярними кістами щелеп, які перебували на амбулаторному лікуванні у хірургічному відділі медичного стоматологічного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Визначення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) скеле-та у хворих проводили за допомогою ультразвукового кісткового денситометра «Achilles» фірми LUNAR Corp. (США) шляхом вимірювання часу проходження ультразвукової хвилі через п'яткову кістку. Мінеральну щільність кісткової тканини у хворих проаналізовано за Z-критерієм. Усім па-цієнтам виконано стандартні ортопантомограми на рентгенодіагностичному апараті Orthophos XG (Sirona). Для якісної характеристики кортикального шару нижньої щелепи використовували індекс MCI (мандибулярно-кортикальний індекс) за Е. Klemetti та співавт. (1994). Цифрові орто-пантомограми аналізували за допомогою програмного засобу ImageJ. Визначали оптичну щіль-ність кісткової тканини в ділянці, що безпосередньо прилегла до оболонки радикулярної кісти, та порівнювали з інтактною кісткою на симетричному боці щелепи. Статистичну обробку отри-маних результатів досліджень проводили за допомогою комп'ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. У результаті проведеної ультразвукової денситометрії, дослідження МЩКТ п'яткової кістки у 17 жінок віком від 45 до 60 років виявлено ознаки остеопенії та остеопорозу. Показники МЩКТ у межах вікової норми були виявлені у 8 обстежених жінок віком до 45 років. Серед обстежених чоловіків усіх вікових груп ознаки вікової норми виявлено значно частіше -у 14 випадках. Показники індексу MCI нижньої щелепи у 87 % випадків прямо корелювали зі станом мінеральної щільності кісток, визначеним методом ультразвукової денситометрії, що узго-джується із літературними даними. При відсутності системних порушень мінерального обміну по-казники оптичної щільності в ділянках, які прилеглі безпосередньо до оболонок радикулярних кіст, були вищими, порівняно з інтактними кістками (p<0,05), що свідчить, на нашу думку, про задовільну компенсаторну реакцію кісткової тканини, яка зазнає хронічного патологічного впливу (компресію) з боку оболонки кісти. У хворих на тлі системного остеопорозу виявлено зниження оптичної щільнос-ті щелепових кісток, порівняно з пацієнтами, в яких були відсутні фонові порушення міне...
Ëüâ³âñüêèé íàö³îíàëüíèé ìåäè÷íèé óí³âåðñèòåò ³ìåí³ Äàíèëà Ãàëèöüêîãî 1 Êàôåäðà õ³ðóð´³÷íî¿ òà îðòîïåäè÷íî¿ ñòîìàòîëî´³¿ ôàêóëüòåòó ï³ñëÿäèïëîìíî¿ îñâ³òè (çàâ.-ïðîô. Âîâê Þ.Â.) 2 Êàôåäðà õ³ðóð´³÷íî¿ ñòîìàòîëî´³¿ òà ùåëåïíî-ëèöåâî¿ õ³ðó𴳿 (çàâ.-ïðîô. Âàðåñ ß.Å.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.