Background: The aim of this post hoc analysis of a large cohort study was to evaluate the association between night-time surgery and the occurrence of intraoperative adverse events (AEs) and postoperative pulmonary complications (PPCs). Methods: LAS VEGAS (Local Assessment of Ventilatory Management During General Anesthesia for Surgery) was a prospective international 1-week study that enrolled adult patients undergoing surgical procedures with general anaesthesia and mechanical ventilation in 146 hospitals across 29 countries. Surgeries were defined as occurring during 'daytime' when induction of anaesthesia was between 8:00 AM and 7:59 PM, and as 'night-time' when induction was between 8:00 PM and 7:59 AM. Results: Of 9861 included patients, 555 (5.6%) underwent surgery during night-time. The proportion of patients who developed intraoperative AEs was higher during night-time surgery in unmatched (43.6% vs 34.1%; P<0.001) and propensity-matched analyses (43.7% vs 36.8%; P¼0.029). PPCs also occurred more often in patients who underwent night-time surgery (14% vs 10%; P¼0.004) in an unmatched cohort analysis, although not in a propensity-matched analysis (13.8% vs 11.8%; P¼0.39). In a multivariable regression model, including patient characteristics and types of surgery and anaesthesia, night-time surgery was independently associated with a higher incidence of intraoperative AEs (odds ratio: 1.44; 95% confidence interval: 1.09e1.90; P¼0.01), but not with a higher incidence of PPCs (odds ratio: 1.32; 95% confidence interval: 0.89e1.90; P¼0.15). Conclusions: Intraoperative adverse events and postoperative pulmonary complications occurred more often in patients undergoing night-time surgery. Imbalances in patients' clinical characteristics, types of surgery, and intraoperative management at night-time partially explained the higher incidence of postoperative pulmonary complications, but not the higher incidence of adverse events. Clinical trial registration: NCT01601223.
The use of regional anesthetic techniques in abdominal surgery is an essential component of the multimodal approach to perioperative analgesia, yet data on their use in obese patients remains limited. The aim of this study is to determine the effectiveness of the epidural analgesia (EA) and the transversus abdominis plane block (TAP-block) in laparoscopic obese patients, as well as to evaluate the possibility of using the rectus sheath block (RSB) as a "rescue" anesthetic technique after laparotomy in obese patients. Materials and methods. The data on the 102 obese patients operated on esophageal hiatal diaphramgmatic hernia, colon tumor, postoperative ventral hernia, morbid obesity and choledocholithiasis were analyzed. In laparoscopic surgery 20 patients received EA (EA group), 21 patients-TAP-block (TAP group), 21 patients-opioids and non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) without any regional anesthesia techniques (group TIVA 1). In laparotomic surgery 16 patients received RSB (RSB group) and 24 patients-only opioids and NSAIDs (TIVA 2 group). After the surgery the following was estimated: the time of extubation, the total dose of opioids, the level of pain according to the 10-point numeric range score (NRS), the incidence of dyspnea using the monitor Utas 300 (Ukraine), the incidence of postoperative nausea and vomiting (PONV), the time of active patient mobilization, and the level of satisfaction with analgetic regimen. For the RSB group, the complexity of the RSB and the mean time to achieve adequate analgesia (pain intensity ≤3 points per NRS) were determined additionally. The statistical analysis was performed using the Statistica for Windows version 6.0 software. Results. In the EA group, the intraoperative dose of fentanyl was twice lower, and patients were extubated two times faster than in the TAP, TIVA 1 , RSB, TIVA 2 groups (P < 0.05). At the same time, none of the patients in the EA group required the restoration of neuromuscular conduction with neostigmine (P < 0.05). After the surgery, the pain level was 2-3 times higher in the TIVA 1 , RSB, and TIVA 2 groups than in the EA and TAP groups (P < 0.05). "Rescue" analgesia in the RSB group was performed from the first attempt in all the patients in 5-10 minutes and provided an adequate effect in 3 (2-4) min. The complexity level of RSB was defined as "easy" in 12 (75 %) patients, as "average" in 4 (25 %) patients (P < 0.05). The incidence of dyspnea and opioid doses after surgery in the EA, TAP and RSB groups of patients were 2 times lower, and the incidence of PONV was 3 to 4 times lower than in the TIVA 1 and TIVA 2 patients' groups (P < 0.05). In the EA and TAP groups, patients became mobile after 8-13 hours after surgery, in the group TIVA 1-after 16-22 hours, in the group RSB-after 18-36 hours, in the group TIVA 2-after 48-96 hours (P < 0.05). 100 % of the respondents from the EA, TAP and RSB groups were satisfied with the analgesic regimen at the "excellent-good" level. In the TIVA 1 and TIVA 2 groups, 20-25 % of respondents identified...
Актуальность. Управление дыхательными путями у взрослого пациента с ожирением может быть очень сложной задачей для анестезиолога. Чтобы предупредить гипоксемию и аспирацию во время индукции анестезии у пациентов с ожирением, применяют методику интубации в сознании. Целью нашей работы было оценить эффективность и безопасность использования надгортанных воздуховодов (SAD) ILMA и I-Gel для такой процедуры. Материалы и методы. В проспективное нерандомизированное исследование было включено 26 пациентов с индексом массы тела > 30 кг/м2, которым после легкой седации и местной анестезии дыхательных путей выполняли интубацию трахеи в сознании через ILMA (88 %) или I-Gel (22 %). Для каждого пациента оценивали риск трудной интубации, определяли время и количество попыток для успешной установки SAD и успешной интубации трахеи через SAD, измеряли частоту сердечных сокращений, артериальное давление (АД), сатурацию (SpO2) во время процедуры и фиксировали наличие кровотечения, боли и уровень дискомфорта после операции. Статистический анализ проведен с помощью t-теста Стьюдента, U-теста Манна — Уитни и критерия χ2. Результаты. Имели риск трудной интубации по тесту Маллампати 19 (73 %) пациентов, из-за невозможности разогнуть шею более чем на 80° — 5 (19 %) пациентов. Во всех случаях SAD были установлены с первой попытки за 20 [15–30] с. Для успешной интубации через SAD понадобилось 1–2 попытки продолжительностью 10 [5–20] с (p < 0,05). Во время процедуры SpO2 в пределах 90–95 % наблюдалась у 8 (31 %) пациентов, SpO2 < 90 % не было обнаружено ни у одного пациента (p < 0,05). На фоне стабильного АД тахикардия до 101 ± 13 уд/мин была зафиксирована только на этапе непосредственного введения трубки в трахею (p < 0,05). После операции 20 (81 %) пациентов отмечали наличие крови в мокроте, 18 (69 %) — слабый дискомфорт от самой процедуры, 7 (27 %) пациентов — умеренный дискомфорт, 1 (4 %) пациент — выраженный дискомфорт (p < 0,05). Выводы. Интубация в сознании через ILMA и I-Gel является простой, эффективной и безопасной техникой управления дыхательными путями у пациентов с ожирением.
Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна Функціональний статус як предиктор кардіальних ускладнень після абдомінальних операцій у пацієнтів з ожирінням Резюме. Актуальність. Зв'язок між передопераційним функціональним станом і післяопераційними ускладненнями дуже добре описаний в абдомінальній хірургії в пацієнтів похилого віку та хірургії шийного відділу хребта. Однак щодо пацієнтів з ожирінням таких даних немає. Мета: оцінити інцидентність кардіальних ускладнень після планових абдомінальних операцій у пацієнтів з ожирінням і визначити, чи є рівень передопераційного функціонального стану предиктором їх розвитку. Матеріали та методи. У ретроспективно-проспективному дослідженні був проведений аналіз госпітальних післяопераційних кардіальних ускладнень у 770 пацієнтів з індексом маси тіла > 30 кг/м 2 , прооперованих на органах черевної порожнини й передній черевній стінці в період з
Запорожский государственный медицинский университет, Украина A-концепция и дизайн исследования; B-сбор данных; C-анализ и интерпретация данных; D-написание статьи; E-редактирование статьи; F-окончательное утверждение статьи С начала ХХ столетия параллельно с применяющимися в трансплантологии стандартами смерти целостного мозга донора и смерти ствола головного мозга донора практическое возрождение получила концепция донорства после циркуляторной смерти человека. Цель работы-анализ возрождения концепции циркуляторной смерти человека и протоколов донорства после ее констатации. В обзоре приведен ретроспективный анализ возрождения и развития концепции циркуляторной смерти человека, широко применяемой в современной трансплантологии. Установлено, что главным критерием циркуляторной смерти человека, принятым во всех странах с активными программами трансплантации органов, является утрата пациентом кровообращения и дыхания. Освещены особенности протоколов донорства после контролируемой и неконтролируемой циркуляторной смерти, донорства после эвтаназии, современные технологии эксплантации и сохранения донорских органов, а также морально-этические проблемы, связанные с контролируемым донорством после циркуляторной смерти. Выводы. Широкое распространение донорства после циркуляторной смерти пациента привело к значительным успехам трансплантации почек, легкого, печени, поджелудочной железы и сердца. Відродження концепції та розвиток донорства після циркуляторної смерті людини в еру трансплантації органів В. О. Туманський, С. І. Воротинцев, Л. М. Туманська З ХХ століття паралельно зі стандартами смерті цілісного мозку донора та смерті стовбура головного мозку донора, що застосовуються у трансплантології, практичне відродження отримала концепція донорства після циркуляторної смерті людини. Мета роботи-аналіз відродження концепції донорства після циркуляторної смерті людини та протоколів донорства після її констатації. В огляді здійснили ретроспективний аналіз відродження, розвитку концепції циркуляторної смерті людини, що широко застосовується в сучасній трансплантології. Встановили, що головним критерієм циркуляторної смерті людини, що ухвалений в усіх країнах з активними програмами трансплантації органів, є втрата пацієнтом кровообігу та дихання. Висвітлені особливості протоколів донорства після контрольованої та неконтрольованої циркуляторної смерті, донорства після евтаназії, сучасні технології експлантації та зберігання донорських органів, а також морально-етичні проблеми, що пов'язані з контрольованим донорством після циркуляторної смерті. Висновки. Поширення донорства після циркуляторної смерті пацієнта призвело до переконливих успіхів трансплантації нирок, легень, печінки, підшлункової залози та серця.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.