The purpose of the paper is to identify the dominant motives for physical education among students of higher education institutions of the I-II accreditation levels at different stages of studying. Materials and methods. The study involved first-year (n=30), second-year (n=30), and third-year (n=30) female students of the College of the National Pharmaceutical University (Kharkiv) who attend physical education classes in the main group. The paper used general scientific methods of theoretical level (analysis, synthesis, generalization, induction, deduction), as well as general scientific methods of empirical level (observation, questioning, ranking). The study materials were processed by the IBM SPSS 23 statistical analysis software. The following parameters were calculated: the Kruskal — Wallis test for independent samples, the Pearson χ2 criterion, the Pearson correlation coefficients, and the Kendall’s Tau-b. Results. The analysis of the data obtained shows that most female students lead sedentary lifestyles. Only 13.3% of the first- and second-year students and 16.7% of the third-year students participate in physical activity outside of curriculum time every day; at least three times a week – 53.4% of the first- and third-year students, and 40% of the second-year students; several times a month – 26.6% of the first-year students, 33.4% of the second-year students, and 20% of the third-year students; no physical activity at all – 6.7% of the girls of the first year, 13.3% – of the second year, and 10% – of the third year of study. The most significant motives for physical education among the college female students are to improve body shapes, to improve health, to lose weight, and to foster one’s moral and volitional qualities. Conclusions. The dominant motive for physical education among female students of higher education institutions of the I-II accreditation levels regardless of the year of study are to improve body shapes, to improve health, to lose weight.

ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗВОУ статті акцентовано увагу на необхідності забезпечення належної рухової активності студентів у період навчання у виші. Вказано на чинні недоліки в організації занять з фізичного виховання в сучасній вишівській практиці. Схарактеризовано потенціал фітнес-технологій (аеробіка, степ-аеробіка, стретчинг, фітнес-йога, пілатес, каланетіка, шейпінг тощо) для підвищення рухової активності студентської молоді.Ключові слова: фізичне виховання; студенти; заклади вищої освіти; фітнес-технології; потенціал; рухова активність. Постановка проблеми. Одним із ключових положень Національної стратегії оздоровчої рухової активності «Рухова активність -здоровий спосіб життя -здорова нація» є модернізація в навчальних закладах, зокрема вищих, системи фізичного виховання, що орієнтована на зміцнення здоров'я, підвищення працездатності, набуття вмінь і навичок, завдяки яким відбувається процес соціокультурної інтеграції студентів.Утім, за свідченням науковців (Т. Базилюк, А. Димова, А. Драчук, І. Карпюк, Н. Москаленко, В. Мудрик, М. Носко та ін.), чинні заняття з фізичного виховання у вишах, передбачені навчальною програмою, задовольняють лише 25-30% загальної добової потреби студентів у рухах. Така ситуація обумовлена дією низки факторів, серед яких невідповідність нормативно-правової бази щодо організації занять з фізичного виховання учнівської і студентської молоді чинним нормативно-правовим документам, декларативність багатьох їх положень, застаріла методологія фізичного виховання в навчальних закладах, формальний характер проведення занять, їх націленість на планомірне вирішення переважно освітніх завдань, здачу нормативів з фізичного виховання, що зумовлюють низьку мотивацію студентів до занять фізичними вправами, мінімізують вплив на здоров'я молоді, її фізичне вдосконалення й духовний розвиток.У зв'язку з цим постає необхідність запровадження таких форм організації фізичного виховання у ВНЗ, які б дозволяли суттєво підвищити рухову активність студентів без збільшення кількості навчальних годин.Одним із резервів для вирішення окресленої проблеми слугує використання сучасних фітнес-технологій, які є багатофункціональними видами оздоровчої фізичної культури й здатні в комплексі вирішувати оздоровчі, виховні, освітні завдання фізичного виховання.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення стану наукової розробки проблеми дозволяє констатувати, що сучасні фітнес-технології (аеробіка, степ-аеробіка, стретчинг, фітнесйога, пілатес, каланетіка, шейпінг тощо), які використовуються в системі фізичного виховання