Introduction Thyroid cancer (TC) demonstrates steady growth in incidence worldwide and remains an urgent problem in oncology. The detection of sentinel lymph nodes (SLN) with a selective dye and further histological examination in selecting the proper (personalized) surgical strategy and the volume of surgical intervention for clinically undetermined regional lymph nodes. The purpose of the study is to evaluate the effectiveness and safety of intraoperative detection of SLN with a 1% toluidine blue aqueous solution. Material and methods The significant tasks are to identify the pattern of TC metastases to cervical lymph nodes, to establish the prevalence of “skip” metastases, to compare the frequency of complications after total thyroidectomy and central neck dissection and lateral neck dissection with total thyroidectomy and central neck dissection, and to determine the feasibility of the application of lateral neck dissections in patients with papillary and follicular TC without metastases to regional lymph nodes (according to physical examination and ultrasound). Results According to our data the SLN identification rate was 97.6%. Sensitivity, specificity, positive predictive value, negative predictive value, and frequency of false negative and false positive results was 89.2, 94.6, 88.03, 95.16, 10.8, and 5.4%, respectively. The most common metastasis was in the central neck compartment (83.7%). Skip metastases were determined in 4.9% of patients. Conclusions The low prevalence of “skip” metastases and a significant risk of postoperative complications (wound exudation, lymphorrhagia, inflammation, hypoparathyroidism, paresis of the vocal cords) support the idea that lateral neck dissection is appropriate only in cases of confirmed metastases by physical examination and/or ultrasound at the preoperative stage.

Peripheral nerve injuries account for 4 % of all injuries, and the consequences of trauma are a major medical and social problem, since they are characterized by a significant and long-term decline in limb function, and a high level of disability in patients. According to our data, up to 40% of patients sought specialized care for more than 6 months after the injury, and 19.9% were treated conservatively for an unreasonably long period of time. It led to an increase in the portion of unsatisfactory treatment results, since the prognosis of the further functional and useful degree of nerve recovery worsens with increasing time after injury. The main objective was to select the optimal option of biocompatible material for implementation in practice in case of traumatic peripheral nerve damage. Materials and methods. The analysis of medical literature for 2015–2020 was conducted. First of all, it should be noted that modern non-biological resorbable tubes are made of polyglycolic and polylactic acids. Non-resorbable tubes, including silicone, have shown undesirable effects, including axon compression during regeneration and the reaction of a fibrous foreign body. Hollow cylindrical tubes can be manufactured in several ways, such as electrospinning, crosslinking, physical film rolling, injection molding, melt extrusion, and braiding. Adequate surgical treatment of peripheral nerve injuries requires that the surgeon, in addition to an accurate knowledge of the anatomical details of the affected area, would also be familiar with microsurgical methods and had necessary equipment to operate. The main procedure in peripheral nerve surgery is the restoration of nerve continuity, which can be obtained by direct coaptation between the two ends of a severed nerve or by the introduction of nerve grafts to replace a defect in nerve tissue. Polyester is the most common synthetic material used in neural tissue engineering, along with polylactic acid, polycaprolactone, and polyglycolic acid. In combination with mesenchymal stem cells of the bone marrow, polylactic acid showed better results and accelerated the recovery of peripheral nerves. Polylactic acid directed the migration of Schwann's cells and induced the formation of a normal nervous structure. It was proved that the polycaprolactone material had an effect similar to that of autografts in nerve repair, and its characteristics were better than in a polylactic acid tube. Polyglycolic acid also possesses sufficient mechanical properties and can be used to repair a nerve defect. Artificial synthetic materials have good biocompatibility and biodegradability with minimal toxicity. For the production of high-purity polymer monomers, which are necessary for the manufacture of the frame, much time and financial costs are required. Moreover, the elasticity and hardness of such materials are imperfect. Three main natural biomaterials are used in tissue repair: collagen, silk, and gelatin. Collagen tube is the most widely used biological material in clinical practice. Silk materials with the protein fibroin, which promote the release of certain substrates, such as nerve growth factor particles, and provide more nutrients and a more favorable microenvironment for nerve repair, are worth noticing. Silk fibroin has good compatibility with the neurons of the dorsal root ganglia and supports cell growth. Gelatin materials are preferred due to the reduction of micromanipulation during nerve recovery. Natural biomaterials are easy to obtain in sufficient quantities; they have good biocompatibility and biodegradability and are easily absorbed by the body. However, each natural biomaterial has its drawbacks. Some of them are brittle or break down in a humid environment. Some natural materials are insoluble in water and traditional organic solvents, which limits their use. One of the most widely used biopolymers of natural origin is chitosan. Chitosan, derived by chitin deacetylation, plays a supporting, protective, and guiding role in the early stage of recovery of peripheral nerves and can provide a relatively stable, localized microenvironment during regeneration. Chitosan is absorbed and gradually decomposed in the late phase of recovery and regeneration of the nervous system. Issues regarding graphene-based nanomaterials use are considered. Graphene is a two-dimensional carbon nanomaterial with good optical, electrical and mechanical properties. It should be noted that when graphene nanoparticles incorporate into a chitosan or gelatin frame and are used to repair peripheral nerve damage in rats, this has contributed to the regeneration of the damaged nerve more quickly. Graphene also reduced the inflammatory response and accelerated the migration of endogenous neuroblasts. Hence, the use of these materials is not well understood due to the significant duration of recovery of the denervated proximal end of the nerve, so further research is needed to identify the advantages or disadvantages of their use.

Зміни загальномозкової симптоматики у хворих із черепно-мозковою травмою залежно від -675 4G/5G поліморфізму гена інгібітора активатора плазміногена 1 типу Сумський державний університет, медичний інститут, м. Суми Ключові слова: черепно-мозкова травма, -675 4G/5G поліморфізм генетичний, плазміногена активатора інгібітор 1, неврологічні прояви.Черепно-мозкова травма (ЧМТ) посідає перше місце за показниками летальності та інвалідизації людей працездатного віку. Всесвітня організація охорони здоров'я щорічно фіксує понад 10 млн випадків ЧМТ, 1,5 млн із них завершуються смертю.Контроль над динамікою стабілізації клінічного перебігу та нормалізації неврологічного статусу пацієнтів у гострому періоді ЧМТ вимагає особливого дослідження з упровадженням індивідуальних алгоритмів ведення хворих.Діагностична та прогностична значущість загальномозкової, менінгеальної симптоматики, які часто нероздільні, зумовлює необхідність постійного моніторингу цієї групи розладів і дає можливість запідозрити розвиток вторинних уражень головного мозку, визначити надалі діагностичну та лікувальну тактику.Мета роботи -оцінювання динаміки змін загальномозкової симптоматики у хворих із черепно-мозковою травмою залежно від генотипу за -675 4G/5G поліморфізмом гена інгібітора активатора плазміногена 1 типу.Матеріали та методи. Представлений аналіз динаміки змін загальномозкової симптоматики у 200 хворих з ізольованою ЧМТ із наступним встановленням зв'язку з -675 4G/5G поліморфізмом гена інгібітора активатора плазміногена 1 типу. Усі пацієнти отримували лікування відповідно до чинних рекомендацій. Дослідження нервової системи з оцінюванням загальномозкової симптоматики виконали у 1, 7 та 14 добу після госпіталізації.Хворих із ЧМТ поділено на дві групи відповідно до оцінювання стану за шкалою ком Глазго. I група (81 пацієнт) -постраж-далі з легкою ЧМТ: струсом і забиттям головного мозку легкого ступеня; II -119 хворих із тяжкою ЧМТ: забиттям головного мозку тяжкого ступеня.Результати. Підсумки нашого дослідження співзвучні з даними, що викладені в роботах E. Candelario-Jalil, 2009; M. Sashindranath, 2012 і G. F. Genét, 2013, які розглядають безпосередній вплив -675 4G/5G поліморфізму гена РАI-1 на клінічний перебіг і зміни неврологічної симптоматики у пацієнтів із ЧМТ, вказуючи на негативний вплив 4G алеля досліджу-ваного поліморфізму.Висновки. Встановили зв'язок динаміки регресу загальномозкової та менінгеальної симптоматики в пацієнтів із генотипами поліморфізму, що досліджували. Висловили припущення щодо можливого патологічного впливу 4G алеля і відповідно 4G/4G і 4G/5G генотипів за -675 4G/5G поліморфізмом гена інгібітора активатора плазміногена 1 типу на регрес загальномозкової симптоматики у хворих із ЧМТ.Изменения общемозговой симптоматики у больных с черепно-мозговой травмой в зависимости от -675 4G/5G полиморфизма гена ингибитора активатора плазминогена 1 типа А. А. Потапов, А. П. КмытаЧерепно-мозговая травма (ЧМТ) занимает первое место по показателям летальности и инвалидизации людей трудоспособ-ного возраста. Всемирная организация ох...

No abstract

Зміни показників системи гемостазу в пацієнтів із черепно-мозковою травмою залежно від варіантів генотипу за -675 4G/5G поліморфізмом гена інгібітора активатора плазміногену 1 типу Сумський державний університет, медичний інститут, м. Суми Ключові слова: черепно-мозкова травма, гемостаз, поліморфізм генетичний, РАІ-1.Черепно-мозкова травма (ЧМТ) є важливою проблемою сучасної клінічної медицини, що має не тільки медичну, але й соціальну значущість. Окремої уваги заслуговує такий важливий аспект перебігу ЧМТ, як дослідження лабораторних динамічних змін показників системи гемостазу в потерпілих для прогнозування результатів лікування із урахуванням асоціативних зв'язків із генетичними факторами.Мета роботи -проаналізувати лабораторні зміни показників системи гемостазу хворих із ЧМТ залежно від генотипу за -675 4G/5G поліморфізмом гена інгібітора активатора плазміногену 1 типу (РАІ-1).Матеріали і методи. Дослідження засноване на вивченні 200 спостережень хворих з ізольованою ЧМТ, які перебували на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні у 2011-2013 роках, і 95 практично здо-рових осіб групи контролю.Під час дослідження здійснили аналіз зв'язку змін показників системи гемостазу, а саме визначали: активований частковий тромбо-пластиновий час, протромбіновий індекс, вміст тромбоцитів крові, толерантність плазми до гепарину, активований час рекальцифікації плазми крові, фібринолітичну активність за часом лізису еуглобулінового згортка, фібриноген плазми крові із генотипами за -675 4G/5G поліморфізмом гена РАI-1 у хворих із ЧМТ на 1, 3, 7 і 14 добу після госпіталізації та осіб групи контролю.Результати. Підтверджено таку циклічність змін у хворих із ЧМТ: спостерігали схильність до гіперкоагуляції під час дослідження на 1 добу зі зміною на гіпокоагулятивні прояви до 3 доби (зі збереженням нормальних показників фібринолітичної активності). На 7 добу превалювали гіперкоагулятивні прояви з наступною нормалізацією досліджуваних лабораторних показників на 14 добу.Висновок. За результатами аналізу динамічного дослідження рутинних показників системи гемостазу можна зробити висновок щодо відсутності зв'язку змін досліджуваних показників із генотипами за -675 4G/5G поліморфізмом гена РАI-1 у хворих із ЧМТ та у практично здорових осіб. Наша робота підтверджує необхідність більш глибокого моніторингу фібринолітичної системи, бо рутинні лабораторні методи дослідження системи гемостазу не завжди інформативні щодо зрушень системи фібринолізу в потерпілих із ЧМТ.