Мета роботи – висвітлити значення лікарської резидентури у підготовці лікарів-педіатрів.Основна частина. Лікарська резидентура має проводитись у медичних університетах, академіях, інститутах та стати формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями (після закінчення інтернатури за базовими спеціаль­ностями), що буде проводитись виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України.Основним завданням педіатричної лікарської резидентури є поглиблення рівня практичної підготовки дитячих лікарів, оволо­діння ними певного рівня професійних умінь, практичних навичок, обов’язків та компетенцій у межах конкретної лікарської спеціалізації, необхідних для самостійної лікарської діяльності за певною педіатричною спеціальністю.Висновок. Запровадження лікарської резидентури у післядипломній медичній освіті є нагальною вимогою часу, відповідатиме нагальним потребам галузі охорони здоров’я, що реформується, та буде сприяти підвищенню якості післядипломної підготовки лікарів-педіатрів і, відповідно, збереженню здоров’я дітей.

Мета роботи – обґрунтування важливості впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій, проблемно-­орієнтованого навчання, використання світового досвіду як складових реформування вищої медичної освіти з метою досягнення високого рівня професійної компетентності лікарів та провізорів.Основна частина. Висвітлюються базові принципи забезпечення якості медичної освіти в Україні, наголошується на необхідності розвитку загальних критеріїв, єдиних освітніх стандартів і методологій щодо забезпечення якості підготовки лікарів, що є необхідною умовою для визнання їхньої кваліфікації у галузі та світі, можливості конвергенції систем підготовки, взаємо­визнання освітніх рівнів та позиціонування лікаря  відповідно до його компетентності та професійних навичок.Висновок. Запровадження сучасних підходів у вищій медичній освіті  є нагальною вимогою часу, сприятиме конвергенції української вищої медичної освіти до європейських та американських освітніх систем, відповідатиме потребам галузі охорони здоров’я, що реформується, та, в кінцевому підсумку,  сприятиме покращанню якості медичної допомоги населенню.

1 Міністерство охорони здоров'я України; 2 Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України Проведено моніторинг інноваційного забезпечення закладів охорони здоров᾽я україни науковою продукцією, розробленою вищими медичними навчальними закладами (ВМНЗ) україни та науководослідними установами (НДу) МОЗ та НАМН україни у 2016 р. Виконано ретроспективний аналіз 630 наукових повідомлень про інноваційні розробки. Під час роботи використано методи експертної оцінки, статистичного, системного, структурнологічного та кластерного аналізу. Результати дослідження показали, що у 2016 р. науковими установами розроблено найбільше інновацій із спеціальностей «Фармакологія. Фармація», «Хірургія. Торакальна хірургія. Трансплантологія» та «Педіатрія». Серед запропонованих наукових розробок найбільшу кількість становили нові способи лікування -34,8 %, нові способи діагностики -28,1 % та нові пристрої й лікарські засоби -7,6 %. Серед проаналізованого масиву запропонованих інновацій 62,4 % захищені об'єктами права інтелектуальної власності, зокрема: корисних моделей -89,1 %, винаходів -7,9 % , деклараційних патентів -3,1 %. Таким чином, своєчасний моніторинг інноваційного забезпечення, аналіз стану проблематики інноваційної діяльності в сфері охорони здоров'я україни щодо можливості більш ефективного впровадження в медичну практику сучасних інноваційних розробок є запорукою виходу на ринок україни та зарубіжжя необхідних лікарських засобів, методологій, способів профілактики та підтримки здоров'я людини на рівні світових стандартів і вимог. Ключові слова: інноваційне забезпечення; наукова продукція; наукові установи; охорона здоров᾽я.

Проаналізована сучасна законодавчо-нормативна база щодо пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної науки та її інноваційної спрямованості. Проаналізовано механізми експертної оцінки передбачуваних до розробки науково-дослідних проектів та затвердження їх до виконання. Наведені дані про результати виконання фундаментальних та прикладних наукових досліджень і впровадження їх у практику в 2015 р., про представлення результатів наукових розробок на наукових медичних форумах, які відбулися у 2015 р., про підготовку наукових кадрів. Акцентовано увагу на необхідності підвищення якості наукових публікацій з урахуванням вимог наукометричних баз даних. Наведені дані про участь науковців системи охорони здоров'я України у міжнародних наукових проектах. Визначені вимоги для забезпечення подальшого розвитку вітчизняної медичної науки і підвищення її результативності та ефективності впровадження нововведень у практику охорони здоров'я України. Вступ. Розвиток та реформування національної системи охорони здоров'я потребує сталого ін-новаційного розвитку медичної науки в сучасних ринкових умовах. Наука, зокрема у медичній сфе-рі, забезпечує відтворення та розвиток людського, інтелектуального та економічного потенціалу сус-пільства та є невід'ємною частиною сфери охо-рони здоров'я.Останні роки характеризуються інтенсивним розвитком напрямів, пов'язаних із молекулярною біологією, геномікою, генною інженерією, біотех-нологією, персоніфікованою медициною та ін. В області медичної науки ці напрями об'єднуються, взаємно інтегруються один в одного, що забезпечує отримання нових знань про людський організм у цілому, про його органи та системи, зокрема геном. У зв'язку з цим розвиток доказової медицини стає одним із найважливіших і найперспективніших

Мета роботи -оцінити стан розвитку педіатричної освіти в Україні на початку ХХІ сторіччя, кадрове забезпечення галузі за спеціальністю «Педіатрія» та розробити план заходів щодо подолання кризових явищ у педіатричній охороні здоровʼя.