PRINCIPLES, METHODS AND FORMS OF REGULATION OF TOURISM AND RECREATION CLUSTERS IN REGIONS USING ROUTING TECHNIQUESРинок туристичних послуг України знаходиться в умовах трансформаційних змін, що синтезують збільшення обсягів інформації про український туристичний продукт та потребують його комплексного бачення. Відтак для ефективного управління розвитком підприємств рекреації та туризму у межах кластерів мають бути сформовані його специфічні властивості, як невіддільні від самого поняття кластеру у зв'язку із їх спрямованістю на: маршрути прямування інформації у мережах кластеру, що сприяють комплексному баченню їх цілей, напрямків розвитку; маршрутні взаємодії суб'єктів ринку туристичних послуг у кластері. Об'єктом дослідження є конкретизація та системний опис принципів, методів та форм регулювання туристично-рекреаційних кластерів із застосуванням прийомів маршрутизації. Відповідно до результатів дослідження зроблено висновок, що концепція регулювання розвитку туристично-рекреаційного кластера в регіоні із застосуванням прийомів маршрутизації містить такі складові елементи, як: цілеутворення, організація діяльності, регулювання поведінки та діяльності учасників кластера, інформаційний обмін. Регулювання розвитку кластеруце впорядкування відносин його учасників орієнтоване на: забезпечення життєспроможності; регулювання
В управлінні кластером повинна ураховуватися необхідність забезпечення ефективного розподілу робочого навантаження між його елементами, оскільки кожний його учасник повинен бути зацікавленим у спільній діяльності. Ефективність розвитку кластеру визначається інституціональним середовищем управління розвитком, яке стає все більш специфічним в умовах реформ децентралізації, в Україні, що призвели до необхідності врахування "принципу повсюдності". Відповідно до наведених положень, передбачає визначення наборів інститутів, що визначають рамкові умови функціонування і розвитку кластерів туризму і рекреації у регіоні.Ураховуючи вищенаведене, можна констатувати, що інституціональне середовище кластеру не просто сукупність формальних та неформальних інституцій, ще сукупність взаємодій, суб'єктів бізнесу, соціального нагляду та зацікавлених сторін, що мають сприяти: врівноваженню інтересів та коригуванню інтересів бізнесу і регіону, у т.ч. різних ОТГ; координації спільної діяльності на основі різних інструментів; мобілізації соціального та людського ресурсу для формування довгострокової стратегії розвитку регіонів, з урахуванням "принципу повсюдності" та інших особливостей реформи децентралізації в Україні. Це здійснюється за допомогою структури кластеру.Знання інституціонального середовища розвитку кластерів туризму та рекреації в регіонах дозволяє окреслити загальні організаційні особливості формування системи управління таким утворенням. Кластерна економіки вважається базисом, що забезпечує умови для появи якісно нової організаційної специфіки управління підприємствами -інтегративної. Вона заснована на різних організаційних типах мереж та, відповідно, інноваційному підходу до організаційного розвитку не одного, а певної групи підприємств, що полягають у відмові від детермінізму.Cluster management should take into account the need for efficient workload sharing among its elements, as each cluster actors should be interested in working together. The efficiency of the cluster is determined by the institutional environment of development management. This environment is becoming increasingly specific in the context of decentralization reforms in Ukraine. Such reforms led to the need to take into account the "principle of ubiquity", according to which the territories of localities to the cluster are administered by local governments.Thus, when managing the development of tourism and recreation clusters in the regions, its institutional environment is considered as a set of basic rules. They form the basis for an effective workload balancing system. Equitable income distribution should be a measure of the effectiveness of such development. According to the above provision, a set of institutions establishing the framework conditions for the functioning and development of tourism and recreation clusters in the region is being defined. The cluster's institutional environment is not just a set of formal and informal institutions. It is a set of interactions, business entities, social supervision and stakeholders that should help: ...
Цифрові технології (далі – ЦТ) на сьогодні є одним із основних двигунів зростання й технологічного розвитку світової економіки. Упровадження ЦТ сприяє підвищенню конкурентоспроможності різних галузей світової економіки, створенню нових можливостей для бізнесу в розрізі підключення до цифрових глобальних ланцюгів доданої вартості, появі нових ринків і ніш, прискореному впровадженню нових цифрових товарів на світовому ринку. Процес цифровізації не відбувається одночасно в різних країнах світу, тому існує певний розрив у ступені цифровізації національних економік, що породжує цифрову нерівність і, як наслідок, посилення залежності окремих держав від високорозвинених країн. Політика, правові норми, традиції та культура, досягнутий рівень економічного розвитку, рівень освіти, власна технологічна база країни, а також багато інших факторів відіграють важливу роль у цифровій трансформації економіки країни.У результаті цифрової трансформації глобальної економічної архітектури з'являються нові контури цифрової економіки, що характеризуються експоненціальним зростанням потоків даних. Ці зміни вимагають постійного моніторингу й пошуку шляхів стабілізації, що визначає актуальність обраної теми дослідження. Метою статті є оцінка впливу цифровізації на економіку України та напрямів у її розвитку в мирний час і в умовах воєнного стану.Оцінка цифровізації та її впливу на економіку здійснювалася на основі відкритих даних, зокрема використовувалися ВВП на душу населення, індекси глобальної та цифрової конкурентоспроможності, цифрова індукція, індекс стійкості. У ході дослідження використані наукові методи: аналіз і синтез, метод установлення причинно-наслідкових зв'язків, графічні методи.У результаті дослідження визначені основні тенденції цифровізації національної економіки та її ризики, звернено увагу на зміщення акцентів зі служби на воєнні цілі цифрової трансформації. Зроблено висновок про значний прорив цифрової економіки в Україні та її подальший розвиток незалежно від воєнного вторгнення росії в Україну. За допомогою індексів цифровізації проаналізовано стан України та на їхній основі виявлено підтвердження необхідності подальшого моніторингу цифровізації української економіки й вивчення її впливу на темпи економічного зростання.
Воєнна російська агресія 2014 року, окупація Криму та втрата потужних промислових об’єктів на сході України спричинили кризові явища в українській економіці. Пандемія COVID-19 лише посилила тенденції до згортання ділової та виробничої активності в Україні. 2022 року повномасштабне вторгнення російських військ завдало відчутних утрат, руйнувань, посіяло смерть та розруху. На цьому тлі актуальним є питання визначення можливих механізмів виходу із кризи, аналіз українського досвіду та можливостей для стабілізації. Мета статті полягає у визначенні стратегічних орієнтирів розвитку української економіки в умовах глобальних викликів та воєнної агресії. У статті застосовано загальнонаукові методи дослідження (аналіз, синтез, індукція та дедукція), а також контент-аналізу, прогностичний метод, синергетичний підхід та емпіричний матеріал законодавчих актів. Як результат визначено основні особливості економічного розвитку від часів початку російського вторгнення 2014 року, окреслено вплив пандемії COVID-19 на економічне життя України, охарактеризовано можливі стратегії виходу економіки України з кризової ситуації поствоєнного стану. Також визначено наслідки початку російської воєнної агресії проти України від 2014 року, зокрема падіння ВВП на душу населення, замороження розвитку підприємницької діяльності та консервацію традиційних для пострадянських країн проблем. Підсумовано, що COVID-19 позначився загальносвітовою рецесією, яка не оминула також українську економіку. Натомість російська агресія 2022 року скоротила ВВП України на 30 %. Наголошено, що за таких умов необхідними рішеннями можуть стати посилення державного контролю через розподіл фінансування (зокрема міжнародної допомоги), законодавче регулювання та політична й кримінальна відповідальність недобросовісних управлінців. У висновках акцентовано, що стратегічними орієнтирами розвитку української економіки в умовах глобальних викликів є: ефективне використання ресурсів та оновлення виробничих потужностей, відновлення довоєнного обсягу ВВП, оновлення економічної структури, доведення показників переробної промисловості до 50 % (станом на 2030 р.), збільшення товарів українського виробництва в секторі державних закупівель, збільшення прямих іноземних інвестицій.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.