No abstract

Features of depression development in myasthenia gravis. Kalbus O.I., Makarov S.O., Shastun N.P., Somilo O.V., Bukreyeva Yu.V. The relative risk of developing depression in myasthenia gravis is 2.14 times higher than in the general population. The features of depression in myasthenia patients remain poorly understood and need to be clarified. The purpose of this work was to study the features of the development of depression in patients with myasthenia gravis. From 2014 to 2017, 182 patients with myasthenia gravis were examined. 147 (80.8%) patients had a generalized form of the disease, 35 (19.2%) had an ocular form. The clinical examination included assessment of complaints, medical history, neurological examination, as well as MGFA (Myasthenia Gravis Foundation of America) disease class and subclass of the disease determination. The severity of myasthenia gravis has been quantified according to the QMG score (Quantitative Myasthenia Gravis Score). All the patients were examined for the titer of antibodies to acetylcholine receptors (AchR) and muscle-specific tyrosine kinase (MuSK) by enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). Patients were also tested for the presence of antibodies to titin and SOX1 by indirect immunofluorescence. To detect depression the Beck depression inventory (BDI) was used. The mean depression score in the total sample was 16.0 (10.0; 24.0), which corresponds to a moderate depression level. The mean depression score in patients with ocular form was 6.0 (3.0; 11.0) points (ie, depression is absent), whereas in patients with generalized myasthenia gravis-19.0 (12.0; 29.0) points (corresponds to moderate depression) (p <0.001). The distribution of patients with mild depression was also uneven: significantly bigger part of the patients was recorded with myasthenia gravis of class I (ocular form)-10 (28.6%), and with myasthenia gravis of class II-23 (44.2%). Among the patients with myasthenia gravis of class III, only 13 (20.3%) patients were reported with mild depression and 1 (3.2%) with class IV, p<0.001. The distribution of patients with moderate depression was the opposite of others: most patients had myasthenia gravis of class II-12 (18.8%), and there were no patients with myasthenia gravis of class I. A similar tendency is also observed in the case of severe depression: patients with myasthenia gravis of class II-23 (35.6%) dominated, to a lesser extent-patients with myasthenia gravis of class IV-6 (19.4%). Among patients with ocular myasthenia gravis, only 1 (2.9%) patient was found to have severe depression. Severe depression was mainly recorded in patients with myasthenia gravis of class IV-22 (71%) patients. The number of patients with severe depression has been decreased in the class of myasthenia gravis: 13 patients (20.3%) patients with ІІІ class, 1 (1.9%) with II class, no patients with class I. The degree of depression correlates with the clinical form of myasthenia gravis (ρ=-0.52; p<0.001), class (ρ=-0.30; p<0.001) and the subclass of the disease according to MGFA (ρ=-0.36; ...

О.І. Кальбус Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України», ДніпроМедико-статистичні та епідеміологічні характеристики поширеності міастенії в Україні Мета -вивчення показників поширеності міастенії серед дорослого населення в окремих регіонах України. Об'єкт і методи дослідження. У дослідженні використовували біостатистичний метод для підтвердження репрезентативності вибіркової сукупності та статистичної обробки матеріалів. Для аналізу показників здоров'я населення, пов'язаного з міастенією, зокрема поширеності міастенії та інвалідності, використовували медико-статистичний метод з розрахунком відносних загальних показників, стандартизованих показників і показників наочності. Для вивчення особливостей поширеності міастенії в Україні використовували епідеміологічний метод вивчення захворюваності. За дизайном проведене епідеміологічне дослідження можна віднести до описового крос-секційного. Дослідження поширеності міастенії в Україні проводили на вибірковій сукупності, що включала 10 областей України. Результати. Загалом на вибіркових територіях досліджено у 2014 р. 757 випадків міастенії, серед них 465 (61,43%) у міських, 292 (38,57%) -у сільських жителів. Середньорічна поширеність міастенії становила 5,16 (95% довірчий інтервал 4,79-5,53) на 100 тис. населення і мала коливання в межах 2,97-6,09 на 100 тис. населення у Волинській та Миколаївській областях відповідно. Серед досліджених випадків міастенії генералізована форма становила 637 (84,15%), очна -94 (12,42%). У 205 (27,08%) хворих наявна тимома, 224 (29,59%) проведено тимектомію (в анамнезі), 488 (64,46%) мали інвалідність. Переважна частка випадків інвалідності припадає на вікову групу <60 років -547 (72,26%). Вік встановлення діагнозу в середньому становив 36,0 (25,0-51,0) року зі статистично значущими розбіжностями лише за окремими територіями. Вік встановлення діагнозу серед жінок суттєво молодший -34,0 (25,0-47,0) року порівняно з чоловіками -47,0 (30,0-58,0) року (p<0,001). Частотний аналіз розподілу віку встановлення діагнозу в обстежених випадках показав, що у жінок піком поширеності захворювання є віковий діапазон 20-30 років (р<0,001), на який припадає 28,2% обстежених випадків, тоді як у кожен 5-й чоловік (21,5%) з міастенією відноситься до вікової категорії 50-60 років (р<0,001). Висновки. Поширеність міастенії в Україні нижча порівняно з даними інших країн, що може свідчити про недостатній рівень діагностики та обліку пацієнтів із цією нозологією.Ключові слова: міастенія, епідеміологія, поширеність, захворюваність, вік, стать.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро, Україна kalbus.dp@gmail.comБуло проведено клініко-неврологічне обсте-ження та визначення антитіл до рецепторів ацети-лхоліну та м'язово-специфічної тирозин-кінази у 96 хворих на міастенію (71 -з генералізованою, 25 -з очною формою).Встановлено, що у хворих на генералізовану міастенію незалежно від наявності чи відсутності антитіл до рецепторів ацетилхоліну та незалежно від віку дебюту хвороби в клінічній картині домі-нують загальна слабкість та стомлюваність, а у хворих з виявленням антитіл до м'язово-специфічної тирозин-кінази домінуючими клінічни-ми проявами є слабкість та стомлюваність орофа-ціальної мускулатури.Ключові слова: міастенія, антитіла, рецепто-ри ацетилхоліну, м'язово-специфічна тирозин-кіна-за, клінічні прояви.Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках науково-дослідної роботи «Клініко-нейрофізіо-логічні особливості формування нейромедіаторних порушень в клініці нервових хвороб», №_держ. реєстрації 0114U000929. Прикладна (ініціативна).Вступ. Міастенія є актуальною проблемою неврології через зростаючу захворюваність та по-ширеність з одного боку, а також через потенційну курабельність пацієнтів -з іншого [2][3][4][6][7][8][9][10].Запропоновані раніше підходи до діагностики міастенії включали клінічне обстеження, проведен-ня прозеринової проби, використання електроней-роміографії [5,10]. Окрім цих методів на даний час доцільно проводити імунологічне обстеження з ви-значенням антитіл до рецепторів ацетилхоліну та/ або м'язово-специфічної тирозин-кінази з визначен-ням імунологічного підтипу захворювання з метою підбору оптимальної лікувальної тактики [6][7][8]10].Етіологія міастенії на даний час не встанов-лена, втім доведена аутоімунна природа захворю-вання [1,[6][7][8]. Втрата (блокування) близько 60% рецепторів ацетилхоліну призводить до розвитку м'язової слабкості -основного клінічного прояву міастенії [1,10].За даними закордонної літератури, приблизно у 80-85% пацієнтів з генералізованою і у близько 50% хворих очної форм міастенії виявляються ан-титіла до рецепторів ацетилхоліну [9,10]. Серед «серонегативних» пацієнтів можна визначити тих, що мають антитіла до м'язово-специфічної тирозин-кінази [2,3,5]. В Україні частота виявлення антитіл до рецепторів ацетилхоліну та м'язово-специ-фічної тирозин-кінази вивчена недостатньо та пот-ребує подальшого наукового вивчення.Клінічні прояви при різних імунологічних підти-пах міастенії можуть відрізнятися. Імунологічні та клінічні співставлення представлені в поодиноких публікаціях, мають суперечливий характер та пот-ребують подальшого вивчення [1,3,5]. Визначен-ня імунологічного підтипу міастенії та співставлен-ня з клінічними проявами можуть бути маркерами прогнозування перебігу міастенії та використовува-тися для оптимізації лікувальної тактики.Метою даної роботи було вивчення основних клінічних проявів у хворих на міастенію в залежно-сті від імунологічного підтипу хвороби.Матеріал і методи дослідження. Було прове-дено поглиблене клініко-неврологічне т...

The evaluation of approaches to the treatment of myasthenia gravis. Kalbus O.I., Shastun N.P., Makarov S.O., Bukreyeva Yu.V., Somilo O.V. Myasthenia gravis is a relatively rare autoimmune disease with an undetermined aetiology which affects neuromuscular junctions. Currently, the following approaches to the treatment of myasthenia gravis are mainly distinguished: symptomatic treatment with anticholinesterase inhibitors (AChEIs), immunomodulatory therapy ("basic" therapy) with glucocorticoids, cytostatics, monoclonal antibodies; surgical treatment-thymectomy; short-term treatment with plasmapheresis and intravenous administration of immunoglobulin. The efficiency of treatment approaches to myasthenia gravis in Ukraine remains insufficiently studied. The purpose of this work is to analyse the therapeutic approaches in patients with myasthenia gravis depending on the clinical form and severity of the disease. Between 2014 and 2017, 182 patients with myasthenia gravis have been examined, out of which 147 (80.8%) were the patients with the generalized form of the disease and 35 (19.2%)-with its ocular form. The clinical neurological examination included the collection of complaints, an anamnesis of disease and life as well as a neurological examination. In all the patients, the level of antibodies to acetylcholine receptors (AchR) and to muscle-specific tyrosine kinase (MuSK) has been measured, in terms of quantity as well, using the enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA), and the presence of antibodies to titin and SOX1 has also been detected by means of indirect immunofluorescence. Of the total sample, less than a third (28.0%) of the patients examined received basic therapy; among them, there were no patients with the ocular form and only 34.7%-with the generalized form (p<0.001). Basic therapy is found more often among the patients with class II myasthenia gravis (51.9%), with a statistically significant (p<0.001) higher share of the patients receiving such a therapy than in classes III and IV (26.6% and 22.6% respectively). The structure of therapy in patients with classes III and IV has not shown any statistically significant difference (p=0.658), with symptomatic treatment being the predominant type of therapy. Undergoing basic therapy reduces the chances of a severe clinical course of myasthenia gravis (the QMG score of 17 and higher)-OR=0.52 (95.0% CI 0.14-0.90), p=0.032; fatal cases of the disease-OR=0.36 (95.0% CI 0.02-0.70), p=0.049. When basic therapy is used, the survival rate of the patients (Figure 2) is 42.0 years on average (95% CI 42.0-42.7) which is considerably higher (p=0.021) compared to that of the patients receiving symptomatic treatment only-33.0 years (95% CI 30.9-36.7). Immunomodulatory therapy was prescribed for only 28% of the patients in the total sample, for none of the patients with the ocular form of myasthenia gravis, and for 34.7% of the patients with the generalized myasthenia gravis. The prescription of immunomodulatory therapy reduces relative risks of a severe clinical course...

A clinical case is described which occurred in the practice of the Department of Neurology 1 of the Mechnikov Dnipropetrovsk Regional Clinical Hospital. Using the patient’s case history as an example, some possible difficulties in a differential diagnosis of neurosyphilis and demyelinating diseases are shown, peculiarities of laboratory diagnosis of the former are highlighted and reviewed, and also the diagnostic importance of identification of antibody synthesis type during a cerebrospinal fluid analysis for detecting oligoclonal bands is explained. The article contains a brief overview of the works related to modern views on the place and role of the cerebrospinal fluid analysis for a diagnosis and a differential diagnosis of diseases of the nervous system, for studying the types of antibody synthesis in the blood serum and in the cerebrospinal fluid, as well as to some aspects of diagnosing syphilis.

No abstract

No abstract