The N-glycosylation of human immunoglobulins, especially IgGs, plays a critical role in determining affinity of IgGs towards their effector (pro- and anti-inflammatory) receptors. However, it is still not clear whether altered glycosylation is involved in only antibody-dependent disorders like seropositive rheumatoid arthritis (RA) or also in pathologies with similar clinical manifestations, but no specific autoantibodies like seronegative RA. The clarification of that uncertainty was the aim of the current study. Another study aim was the detection of specific glycan forms responsible for altered exposure of native glycoepitopes. We studied sera from seropositive RA (n = 15) and seronegative RA (n = 12) patients for exposure of glycans in native IgG molecules, followed by determination of specific glycans by capillary electrophoresis with laser-induced fluorescent detection (CE-LIF). Aged-matched groups of normal healthy donors (NHD) and samples of intravenous immunoglobulin IgG preparations (IVIG) served as controls. There was significantly stronger binding of Lens culinaris agglutinin (LCA) and Aleuria aurantia lectin (AAL) lectins towards IgG from seropositive RA compared to seronegative RA or NHD. CE-LIF analysis revealed statistically significant increases in bisecting glycans FA2BG2 (p = .006) and FABG2S1 (p = .005) seropositive RA, accompanied by decrease of bisecting monogalactosylated glycan FA2(6)G1 (p = .074) and non-bisecting monosialylated glycan FA2(3)G1S1 (p = .055). The results suggest that seropositive RA is distinct from seronegative RA in terms of IgG glycan moieties, attributable to specific immunoglobulin molecules present in seropositive disease. These glycans were determined to be bisecting GlcNAc-bearing forms FA2BG2 and FABG2S1, and their appearance increased the availability of LCA and AAL lectin-binding sites in native IgG glycoepitopes.
У статті наведено результати аналізу гендерних характеристик і розподілу за місцем проживання (місто чи село) у жителів Львівської області, хворих на розсіяний склероз (РС), які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології Львівської обласної клінічної лікарні (ЛОКЛ) за період з 2012 по 2016 рік. Дослідження проведено шляхом ретроспективного аналізу 1512 медичних карт стаціонарного хворого (ф. № 003/о) пацієнтів з РС, які стаціонарно лікувалися з приводу цього захворювання у відділенні неврології ЛОКЛ протягом досліджуваного періоду. Статистична обробка матеріалів проводилась за допомогою комп’ютерної програми Statistica 10.0. Для перевірки нормальності розподілу кількісних даних вибірок із числом спостережень до 100 одиниць ми застосовували критерії Колмогорова — Смірнова, Лілієфорда та Шапіро — Уїлка. Враховуючи обмеженість кожного з критеріїв, не вважали досліджуваний розподіл нормальним, якщо хоча б один із цих критеріїв був вірогідним (p < 0,05). Для встановлення наявності кореляційних залежностей між показниками двох вибірок обчислювали непараметричний коефіцієнт кореляції Кендалла тау (τ) і його похибку (mτ). Визначення чинників, що обумовлюють тривалість одного випадку стаціонарного лікування, виконували за допомогою методу множинної регресії. Залежною змінною величиною (y) у рівняннях множинної регресії була тривалість одного випадку стаціонарного лікування, а незалежними змінними (х) — відповідні показники віку (у роках) та статі (чоловіки — 1, жінки — 2) госпіталізованих. За період 2012–2016 рр. у відділенні неврології ЛОКЛ лікувались 1206 жителів Львівської області, хворих на РС. Кількість випадків госпіталізації хворих на РС коливалась від 262 у 2012 році до 340 у 2016 році. Кількість госпіталізованих із приводу РС жінок у 2,1 раза перевищувала кількість госпіталізованих чоловіків (814 проти 392). Серед усіх 1206 госпіталізованих із приводу РС протягом 2012–2016 рр. 52,57 % осіб проживали в містах, а 47,43 % — у сільській місцевості Львівської області. За період 2012–2016 рр. хворі на РС, які лікувались у неврологічному відділенні ЛОКЛ, сумарно провели в стаціонарі 14961 ліжко-день, з яких 4967 (33,20 %) припадало на чоловіків, а 9994 (66,80 %) — на жінок. Хворі на РС у середньому перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні 9,89 ± 0,13 календарного дня. Завдяки оптимізації лікувального процесу у відділенні вдалось вірогідно знизити середню тривалість одного випадку стаціонарного лікування з приводу РС як серед хворих обох статей (τ = –0,80, р < 0,05), так і окремо серед чоловіків (τ = –0,80, р < 0,05) і жінок (τ = –0,80, р < 0,05). Так, з 2012 по 2016 рр. середня тривалість одного випадку стаціонарного лікування з приводу РС вірогідно знизилась у госпіталізованих обох статей на 23,39 % (з 11,63 ± 0,38 дня до 8,90 ± 0,23 дня, р < 0,001).
Актуальность. Большое значение в аутоиммунных процессах при рассеянном склерозе имеет определение антител к собственным антигенам организма. Функции иммуноглобулинов (Ig) определяются составом биомолекул гликановых остатков, присоединенных к N-гликозирующему домену в кристаллизирующем фрагменте (Fc-области) тяжелых цепей Ig. Считают, что изменения в структуре гликанов способны влиять на функционирование Ig. Так, наличие или отсутствие определенных остатков углеводов в составе антител связано с их про- или противовоспалительными свойствами. В свою очередь, это модифицирует протекание воспалительных реакций при аутоиммунных заболеваниях и может определять активность рассеянного склероза. Поэтому исследования структурных изменений Ig сыворотки крови больных рассеянным склерозом имеет важное клиническое значение. Материалы и методы. Было проведено исследование сывороток 6 когорт больных рассеянным склерозом в зависимости от группы препарата болезнемодифицирующей терапии, которую пациенты принимают, а именно: 17 пациентов до момента забора крови для указанных исследований никогда не получали никакой терапии; 15 больных рассеянным склерозом, получавших болезнемодифицирующую терапию препаратами из группы интерферонов β-1b; 12 человек после пульс-терапии метилпреднизолоном в дозе 1000 мг в течение 5–7 дней; 12 больных рассеянным склерозом разного пола и возраста, получавших терапию препаратами из группы моноклональных антител, а именно окрелизумаб в дозе 600 мг, частотой 1 раз в 6 месяцев; 9 человек — на препарате глатирамера ацетат дозой 40 мг трижды в неделю; 10 больных рассеянным склерозом, получавших лечение препаратом терифлуномид в дозе 14 мг при приеме один раз в сутки; а также 23 практически здоровых лиц. Результаты. В результате проведенных исследований выявлено, что различные виды терапии влияют на изменение гликозильных детерминант иммуноглобулинов. Выводы. Гликановые маркеры можно использовать как высокочувствительные и специфичные биомаркеры для диагностики рассеянного склероза и прогнозирования его течения.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.