У статі розкрито сутність та економічний зміст категорії зовнішнього державного боргу. Зокрема, представлені різні підходи сучасних науковців-економістів стосовно дефініції зовнішній державний борг. Виявлено, що серед дослідників зовнішньої заборгованості немає єдиного підходу до трактування терміну «зовнішній державний борг». Це пояснюється тим, що державний борг характеризують з різних позицій. Проаналізовано сучасний стан та проведено ретроспективний аналіз формування боргових відносин в Україні. За результатами дослідження виявлено 8 етапів формування зовнішнього боргу України та представлено їх коротку характеристику. Наведено основні причини нарощення зовнішнього державного боргу серед яких наявність дефіциту бюджету протягом останнього десятиріччя, наявність боргових зобов’язань у значних для нашої держави розмірах перед країнами-кредиторами, зниження боргової безпеки у контексті невирішеного до сих пір військового конфлікту на сході держави. На сучасному етапі  існує необхідність покриття дефіциту бюджету, рефінансування раніше здійснених державних запозичень тощо. Досліджено структуру зовнішньої заборгованості з різних позицій, а саме: у розрізі валют погашення та за типом кредитора. Аналіз структури зовнішнього боргу за типом кредитора дав змогу виявити основних кредиторів, якими являються міжнародні фінансові організації. Щодо валютної структури українських запозичень, то вона є деформованою, оскільки значну частку станолять позики, здійсненні у доларах США. Враховуючи вищесказане, система управління боргом знаходиться у прямій залежності від валютної політики держави та умов, які визначають кредитори, піклуючись про повернення позичених коштів. На основі аналізу поточної ситуації з заборгованістю в Україні, запропоновано практичні рекомендації щодо досягнення прийнятного рівня боргового навантаження в рамках оптимізації існуючої системи управління зовнішніми запозиченнями.