Медичні науки 168 Український журнал медицини, біології та спорту-№ 2 (4) Аналіз науково-методичної літератури довів, що особи з вадами слуху мають зниженні показни-ки функціонального резерву дихання, а саме: знач-но нижчі показники життєвої ємності легень, фор-сованої життєвої ємності легень і максимальної об'ємної швидкості під час видиху у порівнянні із своїми однолітками зі слухом. Отримані результати вказують на необхідність застосування обов'язко-вих дихальних вправ під час проведення фізичної реабілітації у даного контингенту осіб. Ми пропону-ємо в програму фізичної реабілітації глухих долу-чати спеціальну дихальну гімнастику із 4 блоків: спеціальні дихальні вправи; дихальні вправи з про-голошенням мовного матеріалу; активні дихальні вправи в узгодженості з рухами; рухливі ігри з еле-ментами дихально-мовної гімнастики. Ключові слова: слухова депривація; вади слу-ху; функціональні резерви дихання; життєва єм-ність легень; фізична реабілітація. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Стаття є частиною науково-дослідної теми Херсонського державного універ-ситету «Дослідження впливу сенсоневральної ту-говухості на імунну та ендокринну систему дітей», № держ. реєстрації 0111U007782. Вступ. Близько 278 мільйонів осіб у світі, за даними ВООЗ, мають помірні або важкі порушення слуху (Greisiger R., Shallop J., Hol P. K., 2015). В Україні налічується близько 300 тис дітей та одного мільйону дорослих глухих та слабочуючих осіб (Заставна О. М., 2016) [2]. Відомо, що слухова сен-сорна система відіграє важливу роль у формуванні та реалізації психофізіологічної діяльності людини. Уроджена, або набута до лінгвального віку втрата слуху впливає не тільки на психофізіологічний роз-виток людини, але призводить до функціональних змін у більшості систем організму (Гасюк О. М., Тарасова О. О., 2008; Белова O. A., 2011; Заставна О. М., 2016; Zebrowska А., Zwierzchowska А.; 2016). Мета роботи: обґрунтувати застосування різ-них дихальних вправ під час фізичної реабілітації у осіб із слуховою депривацією. Обговорення. Доведено, що основна патологія може викликати порушення, які ведуть до вторин-них змін у функціонуванні інших систем. Рядом дослідників встановлено, що втрата слуху у дітей супроводжується дисгармонійним фізичним розви-тком у 62% випадків, та викликає у 43,6% випадків опорно-рухові дефекти (сколіоз, плоскостопість, тощо). У дітей дошкільного віку у 80% випадків спо-стерігається затримка моторного розвитку. Супутні захворювання встановлені у 70% глухих дітей [5]. Вилучення слуху із системи аналізаторів озна-чає не просто ізольоване «випадіння» однієї сенсо-рної системи, адже такий дефект, в свою чергу, дає своєрідний «відбиток» на загальний розвиток людини. Відомо, що між порушенням слуху, мов-леннєвою функцією і руховою системою існує тісна функціональна взаємозалежність. Тому втрата слуху вкрай негативно впливає на кінестетичний аналізатор, причому саме в тій його частини, яка ближче інших пов'язана зі слухом. Мовлення пот-ребує розвиненого дихального апарату і, зі свого боку, сприяє його розвитку. Н...