“…Виходячи із особливостей сприйняття людиною руху, на підґрунті теорії сприйняття Д. Д. Гібсона [3] були сформульовані положення [5], що слугують засадами для створення високоякісних імітаторів акселераційних впливів: -повинні імітуватися характеристичні ознаки сприйманого акселераційного впливу: час, напрям, інтенсивність і тривалість сприйняття; -характер і напрям сприйняття руху на тренажері мають відповідати реальним; -розбіжність між часом початку сприйняття руху на ПС та тренажері повинна бути щонайменшою і знаходитися у межах, які залежать від вимог чинних норм придатності тренажерів; -інтенсивність і тривалість імітованих акселераційних впливів повинні бути пропорційні інтенсивності й тривалості акселераційних впливів, що виникають у реальному польоті. Розроблені високоефективні способи імітації акселераційних впливів [6,7], що спрямовані на оптимальне використання наявних конструктивних ресурсів, використовують у процесі імітації акселераційних впливів складніші рухи ДС порівняно із традиційними способами.…”