Уроки Максима Рильського – Публіциста

Abstract

Розглянуто аспекти публіцистичної творчості видатного українського поета-академіка Максима Рильського на прикладах його виступів у періодичній пресі в різні роки. Окрема увага відведена створенню публіцистичного циклу «Вечірні розмови». Ключові слова: Максим Рильський, майстерність публіциста, «Вечірні розмови». Після Івана Франка в українській літературі, мабуть, не було іншої постаті з таким широким колом письменницької, наукової, публіцистичної діяльності, як Максим Рильський. Поет, літературознавець, неперевершений перекладач з багатьох слов'янських та світових мов, мовознавець, мистецтвознавець, фольклорист, публіцист... На жаль, яскрава публіцистична творчість М. Рильського досліджена в журналістикознавстві замало. До того ж, більшість дослідників обмежується, як правило, аналізом знаменитих «Вечірніх розмов», лише звужуючи цим коло власних наукових пошукань. А в Рильського-публіциста є чому повчитися навіть зрілим майстрам, не кажучи вже про студентів-журналістів. Першим, хто почав, а потім продовжив ґрунтовні дослідження публіцистики М. Т. Рильського, був професор В. Й. Здоровега. 1965 року він зазначав: «Уважне вивчення публіцистичної спадщини М. Рильського свідчить, що і в цьому виді літературної творчості письменник був чудовим майстром з притаманими йому індивідуальними властивостями письма-властивим лише для нього поєднанням ніжного ліризму і глибокої, справді філософської думки. Письменник не цурається засобів публіцистичної сатири і гумору (стаття «Два світи»), він уміє говорити сповненим пристрасті, пафосом голосом трибуна (стаття «Народ безсмертний»), але в переважній більшості своїй його публіцистичні твори-це спокійна, добре аргументована бесіда з читачем. Автор рідко підвищує голос, навіть тоді, коли публіцистичний пафос досягає найвищої напруги» [3, с. 16-17]. С. А. Крижанівський слушно відзначає, що «публіцистична діяльність поета почалася задовго до «Вечірніх розмов» [7, Т. 1, с. 27]. «Коли в довоєнні роки публіцистична творчість М. Рильського не виходила за рамки літературо-критичної діяльності, то в роки Вітчизняної війни він все більше і частіше виступає у власне публіцистичних жанрах»,-констатує також і В.Здоровега [ 4, с. 129].