Ураження Щитоподібної Залози У Хворих На Хронічний Гепатит С Та Їх Взаємозв’язок Зі Змінами Органонеспецифічних Автоантитіл

Abstract

Запорізький державний медичний університет 66; р<0,01) й вмістом кардіоліпіну IgM (r=+0,39; р<0,05) Хронічному гепатиту С (ХГС) належить особлива роль у розвитку позапечінкових уражень. Це стверджен-ня стосується як високої частоти цих проявів, так і осо-бливостей їх спектра [1, 2]. Позапечінкові прояви ХГС у ряді випадків можуть визначати тяжкість стану пацієнтів і прогноз захворювання в цілому. Іноді саме ці прояви ХГС, домінуючи в клінічній картині захворювання, стають головною причиною першого звернення хворих до ліка-рів різного профілю, обумовлюючи складність діагнос-тики та подальшого лікування. В одних пацієнтів поза-печінкові ознаки можуть бути першими проявами хроніч-ної HCV-інфекції, в інших -розвиваються через декілька років після виявлення збудника [3], при цьому в будь-якому випадку вони підвищують ризик смерті [2, 4].Дані сучасної літератури щодо HCV-асоційованого ураження щитоподібної залози свідчать, що тиреоїдні захворювання значно частіше реєструються у хворих на ХГС, ніж в загальній популяції [5]. Припускають безпосе-редню роль HCV у розвитку ураження щитоподібної за-лози за рахунок стимуляції синтезу ендогенного інтер фе-ро ну-α у тканинах цієї залози, що є відображенням при-родженої імунної відповіді на вірусну інфекцію [6, 7].У наукових дослідженнях, що присвячені вивченню механізмів розвитку позапечінкових проявів ХГС, осо-