Стратегічний Механізм Сталого Фінансування Потреб Національної Економіки, Безпеки Та Оборони України

Abstract

УДК 005.21:336.11:339.923 Р. І. Тимошенко, доктор військових наук, старший науковий співробітник, начальник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, генерал-майор, І. К. Бистряков, доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи -завідувач відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», Д. В. Клиновий, кандидат економічних наук, доцент, провідний науковий співробітник відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», П. Д. Рогов, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського Стратегічний механізм сталого фінансування потреб національної економіки, безпеки та оборони України Обґрунтовано принципи сталого фінансування потреб державного розвитку, включаючи національну економіку, безпеку та оборону, за рахунок формування правового інституту громадянської власності на природні ресурси. Запропоновано механізми створення фонду суверенного добробуту як надійне й сучасне джерело фінансування перспективних державних потреб. Ключові слова: національна безпека, оборона, фінанси, суверенний добробут, громадянська власність, природні ресурси. А ктуальність теми. На початку ХХІ століття, попри тісне міжнародне співробітництво в галузі забезпечення безпеки і сталого розвитку глобальних регіонів, ухвалення відповідних безпекових і програмних документів, поглибилася системна криза світових політичної та економічної систем, пов'язана з переходом де-факто від глобального до менш масштабного, тобто глокального (глобально-локального) рівня управління безпекою у сфері міжнародних відносин. Ця тенденція особливо яскраво відобразилась у перебігу подій 2014-2017 рр. у Криму й на Донбасі, коли фактично основними учасниками переговорного процесу стали так звані країни «нормандського формату», тобто європейського глокального регіону. Без прямої участі в мирних переговорах основних гарантів Будапештського меморандуму, передусім Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, наша держава, навіть ураховуючи підтримку західноєвропейських партнерів, опинилася в умовах військової агресії практично «сам на сам» з протилежною стороною конфлікту, хоча США й надавали протягом цього періоду Україні певну фінансову допомогу. Наслідком такої ситуації на сьогодні стало не стратегічне вирішення, а локалізація (інкапсуляція) конфлікту зоною проведення АТО та анексованим Кримом.На майбутнє більшість політологів стратегію забезпечення безпеки у світі бачить уже не глобальною, що реалізується наддержавою («Pax Britannica» або «Pax Americana»), а саме глокальною, яка забезпечуватиметься потужними власними збройними силами та кількома локалізованими стратегічними союзами в межах глобального світу, включ...