Специфіка Генотипової Структури Різних Порід Свійських Собак За Мікросателітами Днк

Abstract

В результаті аналізу генотипового поліморфізму свійських собак (Canis canis) Встановлено, що найбільшим рівнем поліморфізму за показниками генотипової мінливості (Ng=18,4; Ng1=8,6; Ng2=4,8 та Ngunic=5,8) характеризуються тварини породи німецька вічарка, середнім рівнем генотпової мінливості характеризувались російські тойтер’єри (Ng=10,8; Ng1=5,8; Ng2=3,2 та Ngunic=1,4), а найбільш консолідованою на генотиповому рівні виявилась порода німецький дог (Ng=10,4; Ng1=5; Ng2=3 та Ngunic=0). За 2 з 5 досліджених мікросателітних локусів (FHC2010 та FHC2054) спектри генотипового поліморфізму в усіх досліджених порід були однаковими за своїм розмахом (LimNg), за рештою локусів найменшим розмахом характеризуються німецькі доги, а найбільшим – вівчарки. Російські той-тер’єри характеризуються максимальним розмахом спектрів генотипового поліморфізму, за локусами PEZ01 та FHC2010, і середнім розмахом за локусом PEZ06 (174-202 п.н.). Найчастіше, для 4-х мікросателітних локусів з 5 досліджених (крім PEZ06) найбільшою кількістю генотипових варіантів (Ng=18,4) характеризуються вівчарки. За локусом PEZ06 найбільшу кількість генотипових варіантив (Ng=14) виявлено у той тер’єрів. За рештою локусів кількість виявлених генотипів між догами та той тер’єрами відрізнялась несуттєво (1-4 генотипи). Слід відмітити, що відмінності між дослідженими породами за кількістю виявлених генотипових варіантів була достовірною лише для локусів PEZ06 (р<0,001) та FHC2054 (р<0,05). Всі досліджені мікросателітні локуси характеризувались середньою кількістю (15,5) різних генотипових варіантів. Загальна їх кількість у особин даного виду коливалась від 15 (за локусом FHC2010) до 27 (за локусом FHC2054). При цьому, найвищий рівень генотипового поліморфізму було зафіксовано за локусом PEZ08 у німецьких вівчарок (Ng=24). Найменш поліморфним виявився локус FHC2010 у тварин породи російський той тер’єр (Ng=7). В усіх досліджених породах, за всіма локусами зафіксовано певну консолідованість за окремими генотипами. За 3 з 5 локусів (PEZ01, PEZ08 та FHC2010) у представників порід німецька вівчарка та німецький дог ці генотипи були однаковими, за цими ж локусами було виявлено однакові найпоширеніші генотипи і в вівчарок та той тер’єрів, а в догів і тойтер’єрів однакові найпоширеніші генотипи було виявлено за локусами PEZ06 та FHC2054. Причому, генотипи PEZ06182/206, PEZ06166/174, FHC2054168/172, FHC2054140/160 та FHC2054156/160 є породоспецифічними для вівчарок.