Синтез Звуку І Кінематограф: Концептуальні Взаємодії

Abstract

Мета дослідження -виявити концептуальну основу взаємодії синтезу звуку і кінематографа з позиції семіотики і теорії медіа. Методологію дослідження становить семіологічний підхід (оцінка інтермодальної взаємодії з точки зору знакової системи) і застосування окремих положень медіа-теорії Бориса Ґройса (феноменологія субмедіального простору і «медіального одкровення»). Здійснено спробу теоретичної рефлексії практичної діяльності лабораторій «рисованого звуку» у 1930-х роках.Ключові слова: «рисований звук», візуалізація звуку, оптичний звукозапис, звукове кіно, орнаментальний звук, інтермодальність, психоакустика, синтез звуку, «синтетична музика». Цель исследования -выявить концептуальную основу взаимодействия синтеза звука и кинематографа с позиции семиотики и теории медиа. Методологию исследования составляет семиологической подход (оценка интермодального взаимодействия с точки зрения знаковой системы) и применения отдельных положений медиа-теории Бориса Гройса (феноменология субмедиального пространства и «медиальной откровенности»). Осуществлена попытка теоретической рефлексии практической деятельности лабораторий «рисованного звука» в 1930-х годах.Ключевые слова: «рисованный звук», визуализация звука, оптическая звукозапись, звуковое кино, орнаментальный звук, интермодальность, психоакустика, синтез звука, «синтетическая музыка».The purpose of the work is to reveal the conceptual basis for the interaction of sound synthesis and motion cinema from the standpoint of semiotics and media theory. The research methodology consists of semiological approach (the evaluation of intermodal interaction from the point of view of the sign-system) and the application of certain thesis of the media theory of Boris Groys (phenomenology of the submedial space and «medial frankness»). An attempt was made to theoretically reflect the purely practical activity of the laboratories of «graphical sound» in the 1930-s.