Розвиток Ідеї Підготовки Учнівства До Сімейного Життя На Шпальтах Журналу «Сім’я І Школа» (70-80-Ті Рр. ХХ Ст.): Гендерний Підхід

Abstract

Наукова праця є історико-педагогічним дослідженням спрямованим на систематизацію теоретичних поглядів та практичного досвіду реалізації ідеї підготовки учнівства до сімейного життя на шпальтах журналу «Сім’я і школи» (70-ті – 80-ті рр. ХХ ст.) з позицій гендерного підходу. Актуальність наукової парці визначається станом суспільного розвитку України, який відбивається на існуванні його головної ланки – сім’ї, яка має бути опорою для розвитку особистості, забезпечуючи їй моральну та матеріальну основу. Сім’я є першоосновою суспільства, її стабільність як соціального інституту загалом забезпечує розвиток держави, тому стале існування сім’ї є залишається одним з пріоритетів державної соціокультурної, зокрема освітньої політики, що підтверджується нормативно-правовими актами. Мета дисертаційної праці – схарактеризувати розвиток ідеї підготовки учнівства до сімейного життя на сторінках журналу «Сім’я і школа» (70-80- ті рр. ХХ ст.) з позицій гендерного підходу задля виявлення виховних концептів пізньорадінського періоду, сталість яких гальмує процес імплементації гендерної рівності до вітчизняного освітнього простору. Об’єкт дослідження: процес розвитку педагогічної думки щодо підготовки учнівства до сімейного життя пізньорадянського періоду. Предмет дослідження: теоретичні узагальнення та напрями практичного впровадження ідеї підготовки учнівства до сімейного життя на шпальтах журналу «Сім’я і школа» у 70-80-х рр. ХХ ст. 3 Хронологічні межі дослідження – 70-80-ті роки ХХ ст.– обумовлені явищами, що відбулися в соціокультурному житті СРСР, до складу якого на 28 той час входила Україна, які відобразилися на зсуві ідеологічної парадигми в бік людини (хоча й у межах радянської парадигми) та позначилися на артикуляції проблеми підготовки учнівства до сімейного життя в освітньому процесі. Методологічною основою дослідження став комплекс принципів (зокрема науковості та наукового плюралізму, об’єктивності, детермінізму, історизму, системності, всебічності та цілісності) та підходів до вивчення проблеми: аксіологічний (надав підстави для розгляду процесу підготовки молоді до сімейного життя із ціннісних позицій, як розвиток соціокультурних 29 поглядів на сім'ю та виховання молоді в визначених хронологічних межах), соціокультурний (забезпечив можливість характеристики особливостей розуміння нагальності проблеми у педагогічному на науковому дискурсах, що відображало загальне суспільне розуміння означеного явища), системний (дозволив розглядати проблему підготовки молоді до сімейного життя в сукупності соціальних, економічних та соціокультурних умов, що визначали систему цінностей суспільства в певний проміжок часу), гендерний (сприяв розгляду еволюції досліджуваного питання крізь гендерну освітню концепцію), герменевтичний (зробив можливим аналіз та систематизацію різноманітних поглядів учених на проблему дослідження як систему наративів із питань сімейних цінностей та гендерних пріоритетів) та прогностичний (уможливив виявлення пріоритетних напрямів розвитку проблеми) підходи. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше схарактеризовано розвиток ідеї підготовки учнівства до сімейного життя на сторінках журналу «Сім’я і школа» (70-80-ті рр. ХХ ст.) з позицій гендерного підходу за визначеними хронологічними періодами: перший (1970-1980 рр.) – ригідно консервативний період, що позначився «застійними явищами» в соціокультурному житті країни, педагогічний 4 журнал «Сім’я і школа» в цей час виступав транслятором державної освітньої політики, зокрема щодо питань підготовки учнівства до сімейного життя (ствердження важливості повноцінного функціонування інституту сім’ї як демографічного ресурсу країни; засудження розлучення батьків та збереження сімейних стосунків; пропагування необхідності виконання жінкою материнської функції як її головного призначення та популяризація багатодітності; підкреслення важливості залучення жінки до виробництва та суспільного життя; формування стійких уявлень про «жіночі» та «чоловічі» професії; зміцнення уявлень про статевий розподіл сімейних обов’язків між чоловіком та дружиною; формування стереотипу суворої «мужності» та поступливої «жіночності»; упровадження батьківського просвітництва щодо морально-етичного аспекту проблеми підготовки учнівства до сімейного життя; започаткування ідей щодо системної (сексологічна, моральнопсихологічна, організаційно-практична, педагогічна) підготовки учнівства до сімейного життя); другий (1980-1991 рр.) – інноваційно-підготовчий період, на який припадає доба «перебудови», педагогічний журнал «Сім’я і школа» в цей час продовжував відображати ідеї державної освітньої політики, зокрема щодо питань підготовки учнівства до сімейного життя (ствердження беззаперечно визначального значення сім’ї у відтворенні людського потенціалу країни, вихованні та розвитку особистості; підвищена увага до ролі та значення материнства для жінки, виховання дівчинки/дівчини передусім як майбутньої матері/дружини; поступова імплементація тези про важливість розподілу родинних обов’язків між дружиною та чоловіком; подальший розвиток та зміцнення канону «ідеальної жінки» та «справжнього чоловіка»; актуалізація думки про важливість участі батька у вихованні дітей на рівних правах із матір’ю, утім із різним функціональним призначенням (мати відповідає за емоційне виховання дитини, батько – за розумове); розвиток просвітницької роботи (служба сім’ї, психологічні консультації, клуби) з питань сімейного життя, подружніх стосунків тощо), що умовно було розділено на два етапи: підготовчий (1980-1984 рр.) та 5 інноваційнопрактичний (1985-1991 рр.), відповідно до відбиття на шпальтах журналу результатів упровадження для учнів старших класів навчальних програм («Основи комуністичної моралі», «Гігієна статі», «Молода сім’я», «Етика та психологія сімейного життя») із підготовки до сімейного життя; − у визначених хронологічних межах простежено ґенезу ключових понять дослідження (готовність/підготовка молоді до сімейного життя, сімейні цінності, гендерний підхід тощо) та уточнено їхні дефініції в сучасному вітчизняному науково-педагогічному дискурсі; − удосконалено та розширено методологічну базу історикопедагогічного дослідження за рахунок використання гендерного підходу як базового інструменту аналізу педагогічних публікацій 70-80-х рр. ХХ ст. (опрацьовано 252 номери журналу «Сім’я і школа», що містить 7560 авторський статей); − набули подальшого розвитку дослідження історії розвитку вітчизняної педагогічної думки кінця ХХ – початку ХХІ століття, що детерміновані впливом низки суспільно-політичних та соціально-культурних тенденцій, зокрема прагненням незалежної України увійти до кола країн європейської спільноти, що потребує засвоєння системи демократичних цінностей, із одночасним прагненням зберегти національну автентичність та традиційні (зокрема сімейні) цінності. Практичне значення полягає в можливості використання результатів дослідження у змісті психолого-педагогічних дисциплін історикопедагогічного спрямування як демонстрація розвитку педагогічної публіцистики у 70-80-ті рр. ХХ ст. Теоретичні положення щодо педагогічних ідей підготовки молоді до сімейного життя можуть бути використані в розробці аналогічних дисциплін для здобувачів загальної середньої та вищої освіти. Матеріал дисертації становить інтерес із позицій сучасного інтенсивного розвитку гендерного напряму в освіти як гарний матеріал для демонстрації гендерної матриці радянського суспільства та приклад застосування гендерного підходу для аналізу історико-педагогічних явищ. 6 Результати дослідження засвідчили досягнення його мети, що дозволяє в якості узагальнення зазначити таке: 1) Визначено джерельну базу проблеми дослідження, що дало можливість провести системний гендерний аналіз питання підготовки учнівства до сімейного життя в історико-педагогічній ретроспективі з залученням значного масиву джерел, що було по груповано по функціональному принципу: нормативні джерела регуляторного характеру (що відображали провідні концепти державної сімейної та освітньої політики у хронологічних межах дослідження), педагогічна преса 70-80-х рр. ХХ ст. (зокрема журнал «Сім’я і школа», публікації якого було піддано ретельному аналізу із застосуванням гендерного підходу), інтерпретаційні джерела (численні наукові видання, що відобразили педагогічне висвітлення проблеми дослідження на тлі тих чи тих суспільних процесів). Опрацювання джерельної бази дослідження дозволило встановити його теоретико-методологічні засади, що становить систему методологічних принципів (науковості, наукового плюралізму, об’єктивності, детермінізму, історизму, системності, всебічності та цілісності), підходів (аксіологічний, соціокультурний, системний, гендерний, герменевтичний та прогностичний) та методів (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, інтерпретація, узагальнення; пошуково-бібліографічний, термінологічного аналізу, структурно-логічний, ретроспективний, порівняно-аналітичний, періодизації, історичної актуалізації та екстраполяції), сукупність яких забезпечила цілісність проведення дослідження, владність його результатів та сприяла конкретизації базових понять дослідження. Уточнення базових понять дослідження було проведене із застосуванням визначених методологічних підходів та узагальненням джерельної бази. Зважаючи на багатоаспектність розгляду ключових понять дослідження у сучасною педагогічною думкою запропоновано розглядати: готовність учнівства до сімейного життя як усвідомлене сприйняття молодою всієї сукупності прав та обов’язків, які несуть за собою 7 шлюбні/сімейні стосунки, що потребує спеціальної багатоаспектної (правової, економічної, психологічної, емоційної, господарчої тощо) освіти; гендерний аспект підготовки учнівства до подружнього/сімейного життя як актуалізацію питань партнерських стосунків між членами родини, яка має будуватися на принципах взаємоповаги та взаємодопомоги, із урахуванням інтересів кожного та кожної, в освітньому процесі на всіх ланках педагогічної системи. 2) Простежено вплив політико-економічних та соціокультурних умов досліджуваного періоду на висвітлення змісту та спрямування підготовки учнівства до сімейного життя на шпальтах журналу «Сім’я і школа» відповідно до яких визначено періоди/етапи розвитку ідеї щодо підготовки учнівства до сімейного життя в окреслених хронологічних межах з позицій гендерного підходу: перший період (1970-1980) – регідноконсервативний – відбиває ключові концепти радянської сімейної політики, щодо сім’ї та підготовки учнівства до сімейного життя; другий період (1980- 1990 рр.) – інноваційно-підготовчий – відображає соціокультурні передумови розв’язання проблеми підготовки учнівства до сімейного життя. У межах другого періоду виокремлено етапи: підготовчий (1980-1984 рр.) та інноваційно-практичний (1985-1991 рр.), коли було зроблено спроби увести до практики шкільної освіти навчальні предмети, спрямовані на підготовку учнівства до сімейного життя. 3) Виявлено, систематизовано та проаналізовано провідні педагогічні ідеї щодо підготовки учнівства до сімейного життя в окреслених хронологічних межах з позицій гендерного підходу (декларація на державному рівні розв’язання проблем статевої нерівності із одночасним окресленням меж самореалізація та діяльності чоловіків та жінок; ствердження сім’ї як головної ланки соціально-економічного розвитку, резерву людського ресурсу, що відображається на популяризації ідеї багатодітності; самореалізація чоловіка та дружини, їхня професійна зайнятість, кар’єрне зростання, професіоналізація та сімейні обв’язки, 8 розподіл домашньої праці, виховання дітей, тощо; піднесення материнства, артикуляція ролі та значення материнства як життєвого призначення жінки, її головної соціальної функції, що мала бути поєднана із громадською активністю та роботою жінки на виробництві; радянський канон «справжнього чоловіка» та «ідеальної жінки», що ставали зразком для наслідування у навчанні, розвиткові та вихованні дівчинки передусім як майбутньої дружини, матері і господині, натомість у хлопців концентрували увагу на розумовому навчанні, трудовому та фізичному розвиткові, вихованні відповідального, відданого працівника; просвіта батьків щодо сімейного життя, подружніх стосунків та виховного впливу батьківського прикладу на формування майбутньої дружини/чоловіка, спеціальна освіта учнівства (молодят, членів сім’ї) щодо підготовки до сімейного життя). 4) Визначено провідні тенденції подальшого розвитку ідеї підготовки молоді до сімейного життя у вітчизняному освітньому дискурсі (демографічна політика України; виховання сім’янина як пріоритетний напрям державної освітньої політики; традиційна концепція виховання «мужніх чоловіків» та «ідеальних дружин»; відповідальне/усвідомлене батьківство, соціалізуюча концепція та концепція гендерної рівності) та перспективи їхнього розвитку (модернізація наявних та розробка нових навчальних програм з урахуванням гендерних перетворень у суспільстві на глобальному та локальному рівнях) в гендерному аспекті до вітчизняної системи освіти учнівської молоді.