Ринок Житла Та Економічна Політика В Україні

Abstract

У статті досліджено основні тенденції розвитку ринку житла та його державного регулювання в Україні у довоєнний та воєнний періоди. Мета статті полягає у виявленні особливостей розвитку ринку житла та його державного регулювання в Україні. За допомогою системного підходу й структурного аналізу систематизовано основні типи житла, узагальнено недоліки та чинники, що стимулюють і стримують розвиток такого ринку на мікро- та макрорівнях. Проаналізовано стан і динаміку формування житла в Україні у довоєнний період. Виявлено, що впродовж останніх років ціни на первинне та вторинне житло постійно зростали. За допомогою статистичного та компаративного методів зроблено висновок, що тенденції розвитку ринку житла в Україні не повністю відповідали світовим трендам. Специфікою розвитку національного ринку було зростання попиту на т.зв. «хрущовки» та недооцінка споживачами нових інноваційних рішень на даному ринку. Під час дослідження напрямів розвитку ринку житла в Україні в контексті зарубіжного досвіду було проведено PEST-аналіз, за допомогою якого виокремлено політичні, економічні, соціальні та технологічні чинники, які стимулюють, або ж навпаки стримують розвиток ринку житлової нерухомості у національній економіці. З’ясовано, що в довоєнний період на ринку нерухомості з’явився новий тренд – поширення екологічного житла. Конкретизовано, що найбільше ринок житлової нерухомості України постраждав внаслідок пандемії covid-19 та був зруйнований в окремих регіонах внаслідок війни. У довоєнний період проблемами для розвитку національного ринку житла були корупційні ризики, високі ставки іпотечного кредитування, неефективність судової системи захисту прав власників тощо. Наразі важливими кроками в напрямі розвитку житлової сфери є усунення ризиків, а також розроблення візії щодо відбудови житлового фонду України, доступного й комфортного для українців. Підсумовано, що новобудови мають бути не лише комфортними, а й виконувати як безпекову, так і енергозбергозберігаючу функції. Для цього необхідна консолідація зусиль усіх суб’єктів національної економіки та міжнародної спільноти.