Підготовка Загальної «Енциклопедії Українознавства»: Тексти І Люди

Abstract

На основі широкого кола джерел досліджується процес підготовки загальної частини «Енциклопедії українознавства», вплив на цей процес людського чинника, взаємодії авторів, рецензентів і редколегії, розв’язання фінансових проблем, особливостей соціокультурного середовища та умов життя українських дослідників наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років у переселенських таборах в Європі.
 Метою дослідження є аналіз листування та інших джерел для встановлення особливостей взаємодії колективу «Енциклопедії українознавства» у процесі праці.
 Наукова новизна: розглянуто соціокультурне середовище повоєнної Німеччини та інших країн, проблеми тогочасної наукової евристики та джерельної бази досліджень, концептуальні підходи до написання загальної частини «Енциклопедії українознавства», особливості організації праці колективу дослідників.
 Висновки. Незважаючи на складні матеріально-побутові умови проживання, скрутне матеріальне становище, відсутність належної матеріально-технічної бази і навіть найнеобхіднішої наукової літератури, редактори й автори зуміли видати загальну «Енциклопедію Українознавства» (ЕУ), розгорнувши її підготовку в таборах для переміщених осіб у Німеччині, а з перенесенням осередку НТШ до Сарселю – у Франції. ЕУ стала першим суто українознавчим українським енциклопедичним проєктом. Нею було започатковано традицію національних енциклопедичних видань в еміграції, яка знайшла продовження у словниковій частині ЕУ та її англомовних версіях.
 Творці ЕУ застосували досвід інших країн по створенню національних енциклопедій рідними мовами, і ЕУ-1 відповідала своєму часові та світовим зразкам. Крім того, поява ЕУ сприяла відновленню роботи у 1950-х рр. над Українською радянською енциклопедією. Поява енциклопедичного довідника в еміграції дозволила досягти поставлених НТШ завдань по створенню видання, яке давало можливість ознайомлення з важливою інформацією про історію, географію, населення України, про традиційну культуру українців, етнологію, право, мистецтво, літературу тощо як українським емігрантам, так і потенційним зацікавленим іноземцям.
 Робота над енциклопедичним проєктом НТШ згуртувала українських науковців в еміграції, які були членами різних, а часом – кількох еміграційних наукових установ, могли мати відмінні політичні уподобання, належали до кількох поколінь дослідників, походили з усіх регіонів України та еміграційних центрів міжвоєнного періоду. Незважаючи на певну відмінність методологічних підходів, пов’язану із вищесказаним, вони переважно досягали згоди щодо остаточних варіантів тексту і майже всі працювали з відчуттям відповідальності за проєкт. Після еміграції частини авторів, редакторів і рецензентів до різних країн, у тому числі і за межі Європи, робота над ЕУ для більшості з них не припинилась.