Підвищення Ефективності Ортодонтичного Лікування Хворих На Генералізований Пародонтит Із Частковими Дефектами Та Деформаціями Зубних Рядів На Етапі Підготовки До Зубного Протезування

Abstract

Мета роботи. Провести клінічну апробацію ортодонтичного лікування хворих на генералізований пародонтит із частковими дефектами та деформаціями зубних рядів, доповненого терапією збагаченою тромбоцитами плазмою крові (PRP), на етапі підготовки до зубного протезування. Методи дослідження. Було залучено 60 хворих на генералізований пародонтит І–ІІ ступеня тяжкості, хронічного перебігу, віком 32–45 років, нарівно чоловіків та жінок, яким проводили ортодонтичне лікування із застосуванням брекет-систем. Різниця у веденні хворих у дослідних групах полягала в тому, що додатково в основній групі тричі – через 1, 6 та 12 місяців після фіксації брекет- систем – проводили курс PRP-терапії, який включав введення з тижневим інтервалом трьох ін’єкцій PRP по перехідній складці в ділянці премолярів справа та зліва на обох щелепах. Розгорнуте клініко-лабораторне дослідження хворих із обох дослідних груп здійснювали до та після лікування (через 1,5–2 роки), застосовуючи індексну оцінку стану гігієни порожнини рота та пародонтального статусу, а також дані комп’ютерної томографії. Метод імуноферментного аналізу використовували для визначення рівнів прозапальних цитокінів IL-1β, IL-6, TNF-α та протизапального IL-4 в зразках ясенної рідини. Наукова новизна. В процесі ортодонтичного лікування в хворих обох дослідних груп вдалося досягти достовірного зниження значень гігієнічного індексу. Однак на тлі схожого стану гігієни порожнини рота перебіг запально-деструктивного процесу в тканинах пародонта достовірно різнився в дослідних групах. У хворих основної групи протягом тижня після першого введення PRP спостерігалося суттєве зниження інтенсивності запального процесу в яснах, тоді як в групі порівняння його гальмування відбувалося поступово, протягом місяця. Ускладнень ортодонтичного лікування серед дослідних основної та групи порівняння не встановлено. Проте в хворих групи порівняння реєструвалася подальша втрата мінеральної щільності кісткової тканини, тоді як в основній групі значення даного показника були стабільними. Більш того, у цих хворих була виявлена тенденція до редукції глибини пародонтальних кишень та зменшення втрати епітеліального прикріплення (Р>0,05). Для всіх хворих по закінченні ортодонтичного лікування рівень прозапальних цитокінів в ясенній рідині зменшувався, а протизапального IL-4 збільшувався, проте лише в основній групі зазначені зміни були достовірними (Р<0,05). Висновки. Отримані нами результати клініко-лабораторних досліджень свідчать про ефективність застосування PRP у хворих на генералізований пародонтит, яким проводиться ортодонтичне лікування. Дана методика дозволяє збільшити витривалість пародонта до надмірних навантажень внаслідок ортодонтичних утручань, а також гальмувати запальні явища, що спричинюють розвиток деструкції кісткової тканини.