Проблеми Реалізації Механізмів Забезпечення Контролю В Системі Публічної Влади

Abstract

У зв’язку з тим, що відбувається цифрова трансформація, динамічно втілюються та розвиваються інформаційно-комунікаційні та інші цифрові технології, електронне урядування та електронний парламент, відбуваються зміни в суспільстві, цим обумовлені, здійснюється створення принципово нових обставин, у яких і надалі розвиватиметься система державного управління, зокрема організація та реалізація парламентського контролю. Варто наголосити, що головні (класичні) елементи системи управління знаходять свій вияв у тому, щоб: збирати й обробляти потрібну інформацію, вивчати і планувати, як розвиватиметься ситуація (події, процеси та ін.); ухвалювати управлінське рішення, забезпечувати його втілення шляхом організаційно-правової, кадрової та іншої ресурсної допомоги; здійснювати контроль (зовнішній або внутрішній), оцінювати рівень та отримані результати, якщо потрібно, уточнювати чи коректувати ухвалене рішення. Виходячи із наведеного контексту, правове регулювання, організація парламентського контролю та його ефективність в умовах демократичного суспільства бачиться питаннями дуже актуальними.. Відтак, мета дослідження полягає у розкритті актуальних проблем реалізації механізмів забезпечення контролю в системі публічної влади. В процесі написання даної статті були використані такі методи: аналізу та синтезу, узагальнення, порівняльний метод та систематизації, системний метод, логічний, діалектичний, метод узагальнення, комплексного і системного підходів. Ідентифіковано перешкоди на шляху до ефективної реалізації механізмів забезпечення контролю в системі публічної влади як інструмента реалізації публічного управління, серед яких: системні проблеми (складність законодавства, недостатня координація між органами влади); корупція та недостатня прозорість; політичні втручання та вплив; слабка інституційна відповідальність (не всі інституції контролю в Україні мають достатні повноваження і ресурси для виконання своїх функцій); недостатня участь громадськості; слабка фінансова підтримка органів контролю; недостатня незалежність судової системи; низький рівень компетентності та професіоналізму кадрів; недостатній рівень довіри громадськості до владних структур.