Прецедентні Та Фонові Назви В Онімному Просторі Роману Ілларіона Павлюка «я Бачу, Вас Цікавить Пітьма»

Abstract

Прецедентні та фонові імена є складовою частиною лінгвокогнітивної бази мовної спільноти. У будь- якому тексті вони формують лінгвокультурну картину суспільства. За своїми функціонально-семантичним характеристикам такі назви наближаються до імен загальних, але залишаються в статусі власних назв, оскільки, незважаючи на семантичні перетворення, зберігають зв’язок із носієм імені. Метою розвідки є аналіз прецедентних та фонових назв роману Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: зафіксувати та систематизувати аналізовані ономастичні одиниці в художньому дискурсі Ілларіона Павлюка; з’ясувати змістове навантаження власних назв та їх значення для розвитку сюжету, побудови мовної та літературної композиції твору.
 Близько 33% власних назв роману – це прецедентні назви, які репрезентовано сферами-джерелами: «релігія» (15), «література» (10), «міфологія» (8), «кінематографія» (8), «музичне мистецтво» (7), «образотворче мистецтво» (4),
 «історія» (3), «медицина» (3), «кримінальний світ» (2), «філософія» (1), «наука» (1). Пласт фонових онімів (23 % від усіх власних назв) представлений у романі назвами ергонімів (15), автомобілів (12), їжі та напоїв (6), одягу/брендів та інших текстильних виробів (4), назвами соцмереж та комп’ютерних додатків (3), грошових одиниць (2), цигарок та аксесуарів (2), телефонів (1), свят (1), бойових мистецтв (1), телепередач та журналів (1).
 Зібраний фактичний матеріал доводить, що прецедентні назви «Пітьми» Ілларіона Павлюка пов’язані із різнома- нітними сферами життя, насичують роман додатковою образністю, створюють вертикальний контекст твору, додають в текст трохи іронії та відкривають читачеві внутрішній світ героя, його думки та переживання. Вживаючи прецедентні імена, автор висловлює свою суб’єктивну думку стосовно будь-якої особи, місця або події, дає їм негативну або по- зитивну оцінку. Фонові назви виступають здебільшого як засіб конкретизації часу та простору, допомагають створити ілюзію реального світу у потойбічному світі.