Передопераційне Рентгенологічне Обстеження Хворих З Хронічним Дакріоциститом

Abstract

Метою дослідження було розробити спосіб визначення топографо-анатомічного взаємозв’язку слізного мішка з оточуючими структурами та оцінити його ефективність при плануванні та виконанні ендоназальної ендоскопічної дакріоцисториностомії (ЕЕДЦРС). Досліджувану групу (1-а група) склали 45 пацієнтів з хронічним дакріоциститом (ХД), яким ЕЕДЦРС була здійснена за розробленою методикою, до групи порівняння (2-а група) було включено 36 хворих, яким після виконання ЕЕДЦРС за розробленою методикою в зону дакріориностоми встановлювали полівінілхлоридний провідник. До контрольної (3-ї) групи увійшли 28 пацієнтів, яким ЕЕДЦРС виконувалась за загальноприйнятою методикою. Для оцінки інформативності методик проведення комп’ютерної томографії (КТ) СВШ і можливості ефективного застосування отриманих КТ-даних, пацієнти 1-ї та 2-ї груп були розподілені на 2 підгрупи: до 1А і 2А були включені пацієнти, яким КТ СВШ проводили за розробленою методикою, а хворим підгруп 1В і 2В – за традиційним алгоритмом. Гіперпневматизація клітин agger nasi виявлена у 14,7% обстежених, запальна патологія в навколоносових пазухах – у 38,5% (p>0,05). Слізна ямка розташовувалась на рівні переднього кінця середньої носової раковини (СНР) в 39,4 % випадках, допереду від нього – у 32,1%, а дозаду – в 14,7 %. У 13,8 % спостереженнях визначити відношення слізної ямки до СНР було утрудненим, ці випадки були в підгрупах 1В, 2В та в 3-й групі (p<0,05). Візуалізація хірургічного поля 1-2 ступеня в групах 1А та 2А була у понад 90 % пацієнтів, у групах 1В та 2В – менш ніж у 50 %, а в групі 3 – у 25 % хворих (p<0,05). Таким чином, анатомо-топографічні особливості СВШ необхідно визначати та враховувати при хірургічному лікуванні та спостереженні хворих з ХД. Розроблена методика проведення КТ із контрастуванням СВШ є ефективнішою в порівнянні з традиційною, а виконання хірургічного втручання при її застосуванні – ощадливим.

Method of surgical treatment of chronic dacryocystitis and its effectiveness in monitoring patients in the early postoperative period

“…Despite the existence of a large number of methods and modifications of surgical treatment of vertical TD obstruction, the search for the optimal one that would allow faster and better recovery of tear function and improve quality of life, would give a lower recurrence rate and complications remains relevant [4,6,16].…”