Оцінка Ефективності Хірургічного Лікування Актг-Залежного Синдрому Кушинга В Ранньому І Пізньому Післяопераційному Періоді

Abstract

Актуальність. АКТГ-залежний синдром Кушинга (СК) — тяжке ендокринне захворювання, що характеризується хронічним надлишком кортизолу внаслідок АКТГ-секретуючої аденоми гіпофіза. Метою роботи є оцінка ефективності проведеного хірурічного лікування АКТГ-залежного СК в ранньому і пізньому післяопераційному періоді. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 234 пацієнти, середній вік чоловіків становив 26,38 ± 3,40 року, жінок — 27,58 ± 3,40 року. Усім хворим виконувався комплекс досліджень, що містив загальноклінічні, біохімічні, гормональні аналізи, а також магнітно-резонансна томографія головного мозку, рентгенографія органів грудної клітки, денситометрія. Результати. Трансназальна аденомектомія гіпофіза (ТАГ) була виконана первинно у 200 пацієнтів, з них повторно — у 34. При цьому ремісія у пацієнтів, які зазнали ТАГ з приводу АКТГ-залежного СК, настала у 42 %, рецидив розвинувся у 5 %, ремісія не досягнута у 46 %. Визначена вірогідність відмінностей між такими параметрами, як число пацієнтів в період ремісії і число рецидивів після ТАГ, рівень вільного кортизолу плазми і глікемії натще у хворих в період ремісії і рецидиву. Вивчений кореляційний зв’язок між рівнем вільного кортизолу плазми в ранньому постопераційному періоді після ТАГ і частотою рецидивів. Висновки. Найбільш вірогідним, інформативним прогностичним маркером рецидиву пухлини є рівень кортизолу плазми в ранньому післяопераційному періоді: чим нижче рівень кортизолу, тим стійкішою спостерігається ремісія. Безпосередні результати хірургічного лікування СК залежать від розмірів пухлини, ступеня тяжкості загального стану пацієнта, наявності нейроендокринних і кістково-метаболічних ускладнень.