Особливості гелеутворення і агрегації у водних розчинах гідроксипропілцелюлози з солями NaCl, NaI і AgNO3

Abstract

Турбiдиметричним методом та методом статичного розсiяння свiтла дослiджено особливостi гелеутворення та агрегацiї у 2% та 0,2% (мас.) водних розчинах гiдроксипропiлцелюлози (ГПЦ) з солями NaCl, NaI i AgNO3. Встановлено, що введення вказаних солей у 2% розчин зменшує коефiцiєнт поверхневого натягу на межi золь- та гель-фази, по-нижує нижню критичну температуру розчину (НКТР) та сповiльнює швидкiсть золь-гель переходу. З даних по статичному розсiянню свiтла випливає, що у розбавлених (1 : 10) водних розчинах ГПЦ при температурi, вищiй за НКТР, у присутностi солей утворюються значнi надмолекулярнi асоцiати (кластери), розмiр яких перевищує довжину хвилi видимого свiтла у декiлька разiв. Спостерiгалося випадання осадiв полiмеру. Показано, що iнтенсивнiсть вiдбитого свiтла може бути описана як функцiя розмiру кластера у рамках теорiї розсiяння Мi. Встановлено, що густина полiмерних агрегатiв у розчинi з AgNO3 є найвищою порiвняно з рештою дослiджених зразкiв, що пояснюється вiдновленням нiтрату срiбла до металу. Осадження кластерiв ГПЦ з наночастинками срiбла може бути використано у технологiях створення композитних полiмерних плiвок з бактерицидною та фунгiцидною активнiстю.