Оновлені Узагальнені Рекомендації З Лікування Герпесвірусних Інфекцій Людини

Abstract

Мета роботи. Провести систематизацію наукових доказів ефективності застосування різних лікувальних засобів при герпесвірусних інфекціях людини в клінічній практиці.
 Матеріали та методи. Представлені рекомендації є оновленням відповідного документу 2012 року щодо лікування герпесвірусних інфекцій з врахуванням нових наукових доказів, накопичених протягом останнього десятиліття і опублікованих у рецензованих періодичних медичних виданнях, що втдозмінюють підходи до лікування герпесвірусних інфекцій. Здійснено аналітичний огляд наукових публікацій, присвячених вивченню класифікації, клінічних проявів та різних аналогів нуклеозидів, аденіну арабінозиду, артесунату та імунотерапевтичних інтервенцій для лікування або профілактики герпесвірусних інфекцій.
 Результати і обговорення. Приймаючи до уваги пантропізм герпесвірусних збудників і здатність до індукції мультиорганних уражень із залученням різних патогенетичних шляхів, медичні фахівці всіх спеціальностей повинні бути належним чином поінформовані з проблеми герпесвірусних інфекцій та, відповідно, вміти своєчасно виявляти, лікувати та попереджати різні форми герпетичних інфекцій. На відміну від збудників ГРВІ і багатьох інших вірусних агентів, здатних інфікувати Homo sapiens, герпесвіруси мають складну адаптивну програму паразитування в організмі людини, що передбачає тонке реципрокне маневрування збудника під час реалізації репродуктивного потенціалу у відповідь на тиск з боку імунного нагляду організму хазяїна з метою ухилення від імунної відповіді. Основу сучасної противірусної терапії при герпесвірусних інфекціях складають ациклічні аналоги нуклеозидів як специфічні віростатичні протигерпетичні хіміопрепарати, основнимй механізм дії яких полягає у вибірковій блокаді елонгації вірусної ДНК під час реплікації (табл. 2). Ацикловір ефективний здебільшого при інфекціях, викликаних альфагерпесвірусами, однак не бета- і гамма-герпесвірусами, коли використовують переважно ганцикловір, фоскарнет та цидофовір. Розрізняють епізодичну і супресивну терапію герпесвірусних інфекцій противірусними хіміопрепаратами. Епізодичну терапію призначається у разі первинної інфекції та при поодиноких важких епізодах реактивації латентного або персистуючого герпесвірусу в гостру фазу патологічного процесу. Супресивна терапія може включати індукційну і підтримувальну фазу або складатися тільки з підтримувальної фази залежно від важкості інфекційного ураження. Рекомендації, засновані на наукових доказах, створенні для регламентування, стратифікації та оптимізації надання медичної допомоги пацієнтам з герпесвірусною інфекцією.
 Висновки. Розглянута доказова база різних аналогів нуклеозидів, аденіну арабінозиду, артесунату та різноманітних імунотерапевтичних інтервенцій, призначених з метою лікування або профілактики герпесвірусних інфекцій. Підкреслено мультидисциплінарність та персонірусними ураженнями. Дані рекомендації будуть корисними для лікарів різних спеціальностей з огляду на безпрецедентний пантропізм герпесвірусних агентів людини.