Олімпійський Спорт У Системі Гуманітарної Освіти (Український Досвід)

Abstract

Теорія і меТодика фізичного виховання і спорТуНауково-теоретичний журнал вступ. Олімпійський спорт -наймасштабніше явище сучасної епохи, що об'єднує представників понад 200 країн світового суспільства навколо ідей олімпізму.Олімпійський рух давно вийшов за межі інтересів певної групи людей та організацій, зацікавлених лише в його розвитку. Його учасниками є різні категорії осіб, роль та інтереси яких в системі олімпійського спорту різні [1, 8]. Популярність олімпійського руху викликає глибокий інтерес до історії та сучасності Олімпійських ігор, до досягнень спортсменів та їхніх біографій, до олімпійських видів спорту та результатів суперництва команд країн у неофіційному медальному заліку, до різного роду проблем олімпійського спорту, бажання особисто долучитися до спортивних занять і змагань [5,10, 17].Не можна не бачити того, що інтенсивна комерціалізація, політизація та професіоналізація олімпійського спорту, залучення до нього впливових політичних сил і представників ділових кіл найсерйознішим чином позначилися на його можливостях. різко зросла активність засобів масової інформації у висвітленні подій, пов'язаних з Олімпійськими іграми, глядацька аудиторія розширилася до розмірів, недосяжних у будь-якій іншій сфері людської діяльності. Величезний інтерес до Олімпійських ігор сприяв зростанню фінансових можливостей олімпійського спорту. Ігри стали потужним стимулом для розвитку олімпійських видів спорту та підвищення рухової активності різних груп населення [3, 5, 15].Звичайно, усе сказане говорить, що створено умови для розширен-історія, психологія, право, соціологія і філософія у сфері фізичного виховання і спорту олімпійський спорт у системі гуманітарної освіти (український досвід)

To the problems of the development of sports legal relations in Ukraine

“…Питаннями щодо проблем розвитку спортивних правовідносин в Україні та шляхів їх подолання у своїх наукових працях займалося чималого науковців. Зокрема, С. Присяжнюк та Д. Оленєв досліджували перші етапи розвитку спортивного права незалежної України [1]; Ю. Поташній аналізував кількісний та якісний стан спортивної інфраструктури в Україні [3]; В. Черба та Є Герасимова вивчали причини зменшення спортивної активності української молоді [8]; І. Стахів виокремлював засоби впливу на суспільство для збільшення попиту на спортивно-оздоровчі послуги [4]; М. Ібрагімов висвітлював особливості стратегії розвитку спорту вищих досягнень в Україні [6]; В. Платонов досліджував місце засобів масової інформації у популяризації спорту [7].…”

“…Проте всі ці проблеми нівелюються позитивним внеском у розвиток спорту. Велика увага ЗМІ до спорту обумовила процеси позитивізації ставлення суспільства до нього, збільшення кількості осіб, задіяних у спортивній діяльності, створення умов для занять руховою активністю, розширення глядацької аудиторії [7].…”