“…Критичне мислення як феномен дослідження має міждисциплінарний характер та налічує більш ніж 2500 років вивчення [7]. Тим не менш, з сучасної точки зору, критичного мислення не має єдиного тлумачення серед дослідників, варіативність його визначень коливаються у широкому діапазоні: як процес активного і вмілого осмислення [19], властивість мислення [1], навичка та схильність [21], спосіб міркування [16], цілеспрямоване, саморегулююче судження [13], мислення вищого порядку [15;22], усвідомлене відношення [4], здатність людини [6], цілеспрямований процес мислення [5], наукове мислення [8], вид розумово-оціночної діяльності [9], рефлексивне судження [14], коректне слідування певним процедурам [3], рефлексивно-оціночна діяльність [2], дисципліноване або відповідальне мислення [18;20] Для чіткішого окреслення терміну «критичне мислення» розглянемо його антиномію -«некритичне мислення». T. Chatfield визначає некритичне мислення як автоматичне прийняття на віру прочитаної або почутої інформації без її перевірки на точність, достовірність та логічність.…”