Мінливість І Взаємозв’язки Морфолого- Анатомічних Показників Хвої Сосни Звичайної В Умовах Свіжого Субору

Abstract

Метою дослідження був пошук маркерних ознак, які ідентифікують дерева, та взаємозв’язків морфолого-анатомічних показників хвої дерев сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) на основі вивчення мінливості ознак у насадженні ДП «Тростянецьке лісове господарство» Сумської області. Гілки з хвоєю заготовлено із середньої частини крони 31 дерева в умовах свіжого субору. Визначення зв’язків між показниками здійснено кореляційним, графічним і регресійним методами аналізу. Виявлено, що амплітуда варіювання довжини дворічної хвої була на 18 % більшою, ніж однорічної. Коефіцієнти варіації більшості морфолого-анатомічних показників дерев відповідають низькому та середньому рівням ендогенної мінливості, підвищеним рівень мінливості є лише для показника відстані між провідними пучками в центральному циліндрі. До морфолого-анатомічних ознак хвої, які диференціюють дерева, належать: довжина хвої, площу її поперечного перерізу, ширина хвої, ширина центрального циліндра та кількість смоляних каналів. Зроблено припущення про можливість використання маркером мікропопуляційного рівня співвідношення індексу форми центрального циліндра та індексу форми поперечного перерізу хвої.
 Ключові слова: Pinus sylvestris L., параметри хвої, пагони, центральний циліндр, маркерні ознаки, смоляні канали.

Рання Діагностика Стійкості Дерев Сосни Звичайної До Ураження Кореневою Губкою

“…Використання для створення лісових культур насінного матеріалу зі спадково зумовленими заданими корисними властивостями зможе суттєво підвищити ефективність штучного лісовідновлення. Селекціонери тривалий час намагаються виділяти та випробувати сорти сосни звичайної, переважно за ознаками продуктивності, швидкості росту, якості деревини тощо (Tereshchenko et al 2011). Водночас вирішенню проблем, пов'язаних із підвищенням стійкості створюваних насаджень, може допомогти використання насінного матеріалу, зібраного з дерев, що характеризуються підвищеною резистентністю (Ulusan & Bilir 2008).…”