Метод Ієрархічного Виведення В Базі Знань Інформаційно-Управляючої Системи В Парадигмі «enterprise 2.0»

Abstract

Предметом вивчення в статті є процеси використання знань в рамках парадигми функціонування підприємства «Enterprise 2.0», яка передбачає створення комплексних об’єктів управління в його межах. Мета полягає в розробці методу ієрархічного виведення на основі темпоральних залежностей в базі знань для побудови набору можливих послідовностей дій у поточному стані об’єкту управління на різних рівнях організаційної ієрархії підприємства. Задачі: розробити ієрархію контекстно-орієнтованих темпоральних залежностей для представлення знань про поведінку об’єкту управління на різних рівнях організаційної ієрархії; розробити метод ймовірнісного ієрархічного виведення в базі знань на основі інформації про поведінку об’єкту управління у вигляді послідовностей подій. Методами, що використовуються, є методи визначення ваг правил в марківській логічній мережі, методи виведення на основі представлення знань в марківській логічній мережі. Отримані такі результати. Виділені темпоральні правила, що пов’язують атрибути подій журналу об’єкту управління. Сформована ієрархія таких правил на основі групування по визначеним атрибутам подій. Розроблено метод ймовірнісного ієрархічного виведення, що використовує темпоральні правила для формування допустимих послідовностей виконання дій на відповідному рівні ієрархії. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: розроблена модель ієрархічного представлення темпоральних залежностей у вигляді правил для послідовних дій на об’єкті управління та узагальнюючих правил виконання цільових дій. Розроблене представлення дозволяє деталізувати знання про поведінку об’єкту управління для різних рівнів організаційної ієрархії і тим самим підвищити ефективність управління підприємством. Запропоновано метод ієрархічного виведення в базі знань підприємства в парадигмі «Enterprise 2.0». Метод передбачає формування ієрархії упорядкованих за ймовірністю реалізації можливих варіантів прогнозованої поведінки об’єкту управління. Метод дозволяє підвищити ефективність управління підприємством на основі вибору із множини можливих варіантів поведінки із заданим рівнем деталізації для об’єкту управління.