Клініко-Епідеміологічні Особливості Та Імунні Зрушення У Хворих На Кропивʼянку

Abstract

Вступ. Вивчення клініко-епідеміологічних особливостей та імунних зрушень у хворих на кропив’янку, в тому числі за наявності супутніх Лайм-бореліозу і лямбліозу, залишається актуальною проблемою сучасних інфектології та дерматології.
 Мета дослідження – вивчити клініко-епідеміологічні особливості та імунні зрушення у хворих на кропив’янку.
 Методи дослідження. Під спостереженням перебувало 67 хворих на кропив’янку віком від 18 до 71 року. Пацієнтів поділили на 3 групи, з них 23 (1-ша група) – пацієнти з кропив’янкою і Лайм-бореліозом, 20 (2-га група) – хворі на кропив’янку та лямбліоз, 24 (3-тя група) – хворі на кропив’янку без Лайм-боре­ліозу і лямбліозу. Контрольну групу становили 25 донорів крові, які за віком і статтю суттєво не відрізнялись від обстежених осіб і в анамнезі вказували на відсутність факту присмоктування кліщів. У сироватці крові хворих на кропив’янку методом імуноферментного аналізу (ІФА) визначали антитіла до антигенів комплексу B. burgdorferi s. l., застосувавши тест-системи компанії “Euroimmun AG” (Німеччина). Для виявлення цист лямблій готували мазок нативного матеріалу фекалій, який досліджували у світлооптичному мікроскопі при малому і великому збільшенні (об. ×8, ×40, ок. ×10). Антитіла імуноглобулінів класу M до антигенів лямблій у сироватці крові пацієнтів визначали методом ІФА, використавши набори “Лямблія-IgM-ІФА-Бест”. Концентрацію імуноглобулінів класу E визначали методом ІФА, застосувавши набори “ІФА-Бест”. Рівень ендогенної інтоксикації оцінювали за сорбційною здатністю еритроцитів, яку визначали за методом А. А. Тогайбаєва (1981).
 Результати й обговорення. Встановлено епідеміологічні особливості Лайм-бореліозу у хворих на кропив’янку: більшість осіб зазнала нападів кліщів з квітня до жовтня, при цьому пік припав на липень; пацієнти суттєво частіше зазнавали нападу кліща один раз; переважали укуси кліщів у верхні кінцівки (p<0,05); допомогою лікаря чи медичної сестри для видалення кліщів скористалися 43,8 % опитаних. У хворих на кропив’янку і лямбліоз клінічна картина недуги суттєво відрізнялася від клінічної картини кропив’янки без лямбліозу: достовірно частіше відзначали гіркоту в роті, тяжкість у правому підребер’ї і нудоту (p<0,05). Відзначено ще й тенденцію до частішого виявлення в таких пацієнтів нестійкості випорожнень (закрепи, проноси). Суттєво вищі показники сироваткових імуноглобулінів класу E відмічено у хворих на кропив’янку порівняно з особами з кропив’янкою і Лайм-бореліозом (p<0,05). Підвищення сорбційної здатності еритроцитів діагностовано у пацієнтів усіх 3 груп щодо обстежених контрольної групи та достовірно більше у хворих на кропив’янку і лямбліоз порівняно з групою обстежених із кропив’янкою та Лайм-бореліозом (p<0,05).
 Висновок. Доцільно хворих на кропив’янку, в яких є гіркота в роті, тяжкість у правому підребер’ї і нудота, обстежувати на наявність можливого інфікування лямбліями.