Ключові Аспекти Ведення Пацієнта З Депресією У Практиці Сімейного Лікаря

Abstract

У практиці лікаря загальної практики (сімейного лікаря) з двома тисячами зареєстрованих пацієнтів, за середньоєвропейським показником поширеності депресії – 5 %, маємо справу з приблизно 100 пацієнтами (70 жінок і 30 чоловіків), яким свого часу було діагностовано депресію. Щороку двох пацієнтів госпіталізують через депресію, а через день один пацієнт здійснює самогубство.
 Мета – проаналізувати основні ключові аспекти ведення пацієнта з депресією в практиці первинної медичної допомоги (ПМД).
 Обговорення. Депресія – одна з найбільших проблем охорони здоров’я. Шляхами вирішення проблеми боротьби з цим захворюванням є запровадження доброї просвіти, відповідного ведення депресивних пацієнтів, а також реалістичні очікування від терапії, враховуючи, що лише у 20 % пацієнтів спостерігається лише один епізод депресії, а 30 % пацієнтів не реагують на терапію. Хороші стосунки сімейного лікаря і пацієнта особливо важливі при лікуванні хворих на депресії. Формування ставлення пацієнта до хвороби залежить від правильної оцінки лікарем стану хворого. Необхідне чітке вміння використовувати у практиці ПМД різні інструменти скринінгу депресії: Шкалу депресії Бека (BDI), Шкалу депресії самооцінки Зунга (SDS), Шкалу геріатричної депресії, Шкалу оцінки депресії Гамільтона (HAM-D). 
 Висновки. При наявності симптомів тривоги депресію потрібно лікувати. У пацієнтів з депресією ризик самогубства у чотири рази більший, ніж у загальній популяції, вона погіршує фізичне здоров’я і загальну якість життя. Це співвідноситься з підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця, інсульту, больових синдромів, зловживання алкоголем, з курінням і вживанням нелегальних наркотиків. Це й визначає актуальність проблеми депресії на етапі первинної медичної допомоги.