Енергетична Безпека Країни

Abstract

В умовах збройної агресії проти України забезпечення енергетичної безпеки стає важли­вим обʼєктом державної політики. Це вимагає постійного та добре узгодженого управління з метою забезпечення енергетичної незалежності країни та надійної роботи інфраструктури, що безпосередньо впливає на функціонування еконо­міки та життя громадян, і визначає необхід­ність постійного дослідження змін на енерге­тичних ринках України та Європи, що з погляду економічної, соціальної та енергетичної інтеграції з ЄС є досить актуальним завданням. Відтак метою статті є дослідження сучасного стану української енергетичної галузі для обґрунтова­ного вибору інструментів і реалізації енергетичної політики України, стратегічного планування у сфері енергетичної безпеки. Дослідження прове­дено з використанням методів узагальнення, аналізу та синтезу, порівняння, наукового абстрагування та систематизації. Встановлено, що внаслідок воєнної агресії в Україні відбулося перегрупування потоків на світовому енергетичному ринку – енергетична система Європи трансформується, розширюючи свої джерела й посилюючи свою інтеграцію з ринком скрапленого природного газу (СПГ). Крім цього, на рівні ЄС вжито рішучих заходів, повʼя­заних зі споживанням, поста­чанням та зберіганням природного газу, та заходів фіскального полегшення, спрямованих на підтримку національних підприємств і домогосподарств. За час повномасштабного вторгнення російська федерація вже знищила 30–40% джерел віднов­люваної енергії в південних і південно-східних областях України. У лютому 2023 р. Україна тимчасово втратила 44% атомної генерації, 75% потужностей ТЕС і 33% блокових ТЕЦ. За перманентних ризиків масових ракетних обстрілів потрібна енергетика високого рівня стійкості. Українська енергетична система пока­зала себе такою: в умовах війни збережено її роботу, синхронізовано з ENTSO-E, розпочато поставки електроенергії до ЄС. Зроблено висновки про необхід­ність на міжнародному рівні подальшого обмеження імпорту російських енергоносіїв та обвалу цін на енергетичні товари, а на національному – невід­кладні реформи вугільної галузі та поширення децентралізованої енергетики й енергетично само­достатніх регіонів.