Електроміографічна Діагностика Порушень Моторики Язика Неврологічного Генезу У Пацієнтів З Оклюзійною Патологією

Abstract

Актуальність. Розлади моторики язика, що зустрічаються в практиці лікарів-неврологів, є наслідком великої кількості різноманітних патологій. Найпоширенішими захворюваннями, що можуть супроводжуватися розладами лінгвомоторики, є гострі порушення мозкового кровообігу та їх віддалені наслідки. Актуальним залишається питання участі лікаря-стоматолога у міжгалузевому підході до діагностики порушень моторики язика. Поширеним методом діагностики розладів функціонування м’язів є поверхнева електроміографія. Мета. Удосконалення методики електроміографічної діагностики патології лінгвомоторики у пацієнтів із віддаленими наслідками гострих порушень мозкового кровообігу в комбінації з оклюзійними дефектами. Матеріали та методи. Відповідно до поставленої мети нами було виконано поперечне дослідження «випадок — контроль». До клінічної групи дослідження увійшли 87 пацієнтів. Контрольну групу становили 40 осіб. Методика клінічного обстеження пацієнтів включала збір скарг і анамнезу життя та захворювання, неврологічне обстеження у стаціонарі під час надходження на планове лікування від наслідків перенесених цереброваскулярних хвороб. Стоматологічне обстеження включало зовнішній огляд і обстеження ротової порожнини щодо наявності дефектів зубних рядів і визначення інтенсивності каріозного процесу. Електроміографічне дослідження м’язів язика відбувалося за допомогою розробленого нами пристрою для поверхневої глобальної електроміографії. Результати. При дослідженні інтерференційної кривої у пацієнтів даної групи було виділено декілька типів патернів, характерних для неврологічних уражень центрального або периферичного мотонейрона. Для пірамідного патерну періоду спокою характерно збереження нормального вигляду ізолінії з візуально підвищеною амплітудою та поодинокими потенціалами фасцикуляцій. Період довільного максимального напруження характеризується збереженням вигляду нормальної веретеноподібної кривої з візуальним зменшенням максимальної амплітуди. Для ураження периферичного мотонейрона характерний розріджений характер кривої на фоні підвищення амплітуди довільного максимального напруження, що відповідає процесам реіннервації. При порівнянні показників пацієнтів клінічної групи з отриманими даними досліджуваних контрольної групи нами були отримані статистично вірогідні (p < 0,05) відмінності між кількісними показниками інтерференційної кривої за максимальною та середньою амплітудою періодів спокою та напруження, а також за середньою частотою періоду напруження. Висновки. Високі показники інтенсивності карієсу та його ускладнень у неврологічних пацієнтів свідчать про можливість залучення лікарів-стоматологів до діагностики та реабілітації даних хворих. Аналіз отриманих даних свідчить про можливість застосування запропонованої методики електроміографії для вдосконалення алгоритмів діагностики неврологічних захворювань.