Діагностична Цінність Сучасних Біомаркерів Розвитку Гнійно-Бактеріальних Захворювань У Дітей

Abstract

Актуальність. Сепсис — загальноклінічна проблема, при якій має місце висока летальність і значні матеріальні витрати на лікування. У зв’язку з цим ведеться пошук біомаркерів для його ранньої діагностики. Мета. Показати чутливість і специфічність сучасних біомаркерів запалення при сепсисі та локалізованих бактеріальних інфекціях у дітей. Матеріали та методи. Досліджено 115 дітей із генералізованими та локалізованими формами бактеріальних інфекцій. Основна група (n = 47) — діти із сепсисом; група порівняння (n = 68) — діти з бактеріальною інфекцією різної локалізації. Вік дітей становив від 1 місяця до 18 років. Розподіл на групи проводився згідно з ознаками синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ) та органної дисфункції. Група контролю — 57 практично здорових дітей. Дітям проводили кількісне визначення рівня С-реактивного білка (СРБ), тумор-некротичного фактора альфа (TNF-α), прокальцитоніну (ПКТ) і пресепсину (ПСП) у сироватці крові. Результати. Після проведених досліджень було виявлено, що концентрація СРБ у дітей із сепсисом сягала 44,7 мг/л (довірчий інтервал (ДІ) 95% 35,0–54,3). У дітей із локалізованою бактеріальною інфекцією — 28,3 мг/л (ДІ 95% 22,4–34,2) (p < 0,01), тобто зі зростанням тяжкості стану зростає концентрація СРБ, але статистично значуща різниця (p < 0,05) відзначається лише у дітей, в яких діагностували дві та більше ознаки ССЗВ. Для проведення диференційної діагностики локалізованої і генералізованої бактеріальної інфекції досліджували TNF-α, середній рівень якого у дітей основної групи становив 280,3 пг/мл (ДІ 95% 243,9–316,7), що було в 1,5 раза вище, ніж у дітей із локалізованим бактеріальним процесом, у яких середній рівень даного цитокіну був 186,5 пг/мл (ДІ 95% 163,1–209,9), та в 4,2 раза вище порівняно з дітьми групи контролю — 65,7 пг/мл (ДІ 95% 56,7–74,8). У дітей із групи порівняння рівень TNF-α був в 2,8 раза вище при порівнянні з практично здоровими дітьми. Різниця між показниками груп була статистично значуща (p < 0,01). В основній групі середній рівень ПКТ був 4,06 нг/мл (ДІ 95% 3,34–4,69), а в групі порівняння — 0,86 нг/мл (ДІ 95% 0,77–1,03); у групі конт­ролю — 0,024 нг/мл (ДІ 95% 0,02–0,03); між групами різниця була статистично значуща (р < 0,01). В основній групі рівень ПСП дорівнював 1887,5 пг/мл (505,5–3702,5 пг/мл); у групі порівняння — 313,5 пг/мл (208–376 пг/мл). Різниця між групами за U-критерієм Манна — Уїтні була статистично значущою (р < 0,01). У здорових дітей (група контролю — n = 26) рівень ПСП — 109 пг/мл (77,5–160 пг/мл), що також статистично відрізнялось від медіани групи порівняння (р < 0,05): U-критерій Манна — Уїтні становив 15 при критичному значенні 112. Для діагностики бактеріальної інфекції у дітей чутливість ПСП була найвищою — 97 %, специфічність — 96 %. Чутливість і специфічність визначення рівня ПСП при сепсисі у дітей — 92 та 93 % відповідно. Висновки. Найбільш надійний маркер для діагностики сепсису — визначення рівня ПКТ та ПСП у сироватці крові, оскільки їх чутливість і специфічність є найвищими.